Вулиця Максиміліанівська (Харків)

Ву́лиця Максиміліа́нівська — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від Пушкінської вулиці і йде на південний схід до вул. Політехнічної.

Вулиця Максиміліанівська
Харків
Місцевість Нагірний район
Район Київський
Назва на честь Максиміліан Гельферих,
Максиміліан Раупаха
Колишні назви
Ольмінського
Загальні відомості
Протяжність 320 м
Координати початку 50°00′09″ пн. ш. 36°14′46″ сх. д.
Координати кінця 50°00′05″ пн. ш. 36°15′00″ сх. д.
Поштові індекси 61024
Транспорт
Найближчі станції метро «Пушкінська» (160 м)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від  2 до  22
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Максиміліанівська у Вікісховищі

Історія й назва

Таблички з новою і старою назвою вулиці

Максиміліанівська вулиця почала забудовуватись приблизно у 1880-і роки, що було пов'язане із заснуванням Харківського технологічного інституту. Назва вулиці походила від імені землевласника Максиміліана Карловича Раупаха, ділянки що пролягали цією вулицею були оформлені на його жінку Юлію.

У 1924—1936 роки вулиця мала назву Раковського.

У 1936 р. вулиці було присвоєне ім'я революційного діяча М. С. Ольмінського, яку вона носила впродовж 1936—1941, 1943—2015 років.

Впродовж 1941-1943 років назву Максиміліанівська було тимчасово повернено.

Сучасність

20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиці було повернено стару назву — Максиміліанівська[1], але вже на честь Максиміліана Гельфериха, видатного бельгійського промисловця і мецената, хоча на цій вулиці у своєму маєтку мешкав не Максиміліан, а його рідний брат Генрих Гельферих[2].

Будинки

  • Буд.  2 — На розі з вул. Пушкінською, 70, стоїть особняк, який належав Генриху Гельфериху. Вже після здобуття Україною незалежності особняк було реконструйовано з надбудовою. Тепер у ньому розміщується Національна академія правових наук України.
  • Буд.  9 — У цьому будинку жив П. Д. Гайдамака, композитор і громадський діяч.
  • Буд.  10, 13, 18 Пам'ятки архітектури Харкова, житлові будинки поч. XX століття. Архітектори невідомі.
  • Буд.  11 — Пам. арх. Особняк, 1899 р., арх. О. М. Бекетов. Колись належав М. Сомову, професорові Харківського імператорського університету. Нині тут міститься Харківське медичне товариство. Пам. арх. постраждала в результаті ремонту 1996 р. (гостроверха покрівля вежі була замінена пласкою). 16 травня 2018 року на будинку встановлено меморіальну дошку на честь В. А. Франковського, лікаря і філантропа, одного із засновників Харківського медичного товариства [3].
  • Буд.  15 — Пам. арх. Житловий будинок поч. XX ст. Нині гуртожиток. На будинку встановлена меморіальна дошка з написом: «У цьому будинку в 1924—1934 рр. знаходилося Генеральне консульство, а у 1934—1937 рр. — Консульство Республіки Польща у Харкові. Останнім консулом у 1936—1937 рр. був Тадеуш Бжезінський, батько видатного американського політика польського походження Збігнєва Бжезінського
  • Буд.  19 — Пам. арх. Особняк, 1910 р., арх. Ю. С. Цауне.
  • Буд.  22 — Пам. арх. Особняк, 1912 р., арх. В. Г. Глуш. Нині Генеральне консульство Російської Федерації[4]. В лютому 2021 року поруч із Генконсульством РФ встановили банер із зображенням Кримського півострова і написом «Крадене»[5]. На банері також розміщена емблема контррозвідки Служби безпеки України.

Зображення

Джерела

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.