Вулиця Петропавлівська (Суми)

Вулиця Петропавлівська пролягає від Покровської площі в південному напрямку, у старий Перекопський район. До революції вона переходила в Петропавлівський вигін, на якому влаштовувалися огляди-паради місцевого кадетського корпусу. Забудова тут була практично відсутня, а проїжджа дорога була відзначена двома липовими алеями, посадженими, за твердженням старожилів, наприкінці XIX століття в пам'ять про трагічно загиблу дочку Павла Івановича і Віри Андріївни Харитоненків — Зінаїду.

Садиба Суханових-Сумовських (нині Інститут прикладної фізики НАН України)

Найвизначнішою і повно збереженою до наших днів історико-архітектурною пам'яткою на вулиці є міська садиба Суханових-Сумовських. Вона складається з побудованого вздовж червоної лінії вулиці одноповерхового конторського приміщення купців-промисловців Суханових, розташованого всередині двору двоповерхового житлового будинку, що нагадує невеликий палац, і будівель господарського призначення. Будинок, флігель і огорожа виконані у псевдостильових ренесансно-барочних формах. Остання власниця садиби Олена Августівна Сумовська, вдова інженера-шляховика, перед революцією була власницею автомобільного парку, де можна було найняти для поїздок по місту і повіту автомобілі, які щойно увійшли в моду. У цьому будинку сином Сумовської, київським збирачем Оскаром Германовичем Гансеном, під час Першої світової війни була захована колекція декоративно-вжиткового мистецтва, що стала основою зібрання Сумського художнього музею. Нині у приміщенні садиби (№ 58) розміщений Інститут прикладної фізики НАН України.

На протилежному боці вулиці в 1914—17 роках за проектом архітектора Василя Агатоновича Пруссакова в стилі неокласицизму була зведена монументальна будівля Окружного суду. Необхідність його розширення була пов'язана зі збільшенням штату після переведення Сумського окружного суду з IV у більш високий ІІІ розряд у 1891 році за активною участю І. Г. Харитоненка.

На розі сучасних вулиць Петропавлівської та Першотравневої після Другої Світової війни в архітектурних формах радянського (т.зв. «сталінського») класицизму був побудований житловий будинок. У двоповерховому будинку, що примикає до нього, з 1913 року діяла приватна чоловіча гімназія Миколи Ілліча Ізмайлова, заснована в Сумах у 1907 році.

На розі Петропавлівської і Думської вулиць (нині провулок Академічний) до 1980-х років стояв будинок, акцентований пожежною каланчею, свого часу відкуплений у Миколи Дмитровича Кондратьєва, нащадка засновника Сум, і пристосований для потреб Міської думи, Окружного суду і пожежної частини. На його місці в 2002 році в ретроспективних архітектурних формах був зведений Головний корпус Української академії банківської справи.

На колишній території садиби Кондратьєвих розташований також будинок обласної філармонії, колишнього Громадського зібрання, фасад якого вирішений у ренесансно-барокових псевдостильових формах. Приміщення використовувалося не тільки за своїм прямим призначенням — для з'їздів дворян і промисловців, але і для проведення оперних вистав, концертів музикантів і вокалістів. У 1916 році, зі зростанням популярності кіно, у залі Громадського зібрання почали демонструвати кінофільми. Комфортні умови дозволили організаторам дати цьому кінотеатру коротку, але влучну назву «Люкс».

На перетині нинішніх вулиць Петропавлівської і колишньої Реальної була розташована садиба реального училища, заснованого в Сумах у 1873 році. Його історія також пов'язана з ім'ям Івана Харитоненка. Він позичив місту 10 тис. руб., яких бракувало для будівництва училища, а 1882 року влаштував у ньому своїм коштом домову церкву в ім'я святого Олександра Невського. У 1893 році в училищі була заснована стипендія імені Івана Герасимовича Харитоненка. Про його благодійні справи згадує у своєму автобіографічному оповіданні «Як я був актором» російський класик О. І. Купрін:

«...місто з його Думою і реальним училищем, а також сквер і театр, і бруківка на головній вулиці — усе це існує завдяки щедротам місцевого мільйонера і цукрозаводчика Харитоненка».

Будинок № 83, де періодично (1893—1917) жив Олександр Олесь

У будинку № 83 по вулиці Петропавлівській від 1893 року і до смерті (1929) мешкала Олександра Василівна Кандиба, мати відомого українського поета, уродженця Сумщини Олександра Олеся. Олександр Іванович періодично жив у цьому будинку до своєї еміграції в 1919 році, про що нагадує встановлена на фасаді будинку меморіальна дошка.

З житлових особняків, що збереглися на Петропавлівській вулиці, — будинок банкіра Чурилова (№ 91). Його дружина Наталія Олексіївна була випускницею Петербурзької консерваторії по класу фортепіано і в 1916 році відкрила в себе приватну музичну школу, яка завдяки активності викладачів стала разом із Громадським зібранням і театром центром музичного життя міста.

Будинок полковника Маринича (№ 105, нині обласна медична бібліотека) являє собою один з найкращих зразків архітектурного стилю модерн, в якому починаючи з 1890-х років в місті було побудовано декілька споруд.

Єдине в районі вулиці Петропавлівської промислове підприємство — Сумський лікеро-горілчаний завод (нині ТОВ «Горобина») — було засноване в 1897 році і належало відомому в місті купцю Прокофію Семеновичу Гриненку.

тролейбус: № 3, 4, 8, 10, 11, 14, 16.

У буд. № 76 розташовані каси попереднього продажу авіаційних квитків.

На вулиці Петропавлівській розташовані низка провідних сумських освітніх і культурних закладів, єдине лікеро-горілчане підприємство області:

Сумський лікеро-горілчаний завод

• буд. № 51 — Обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського;
• буд. № 57 — Українська академія банківської справи Національного банку України;
• буд. № 58 — Інститут прикладної фізики НАН України;
• буд. № 62/1 — редакція газети «Данкор»;
• буд. № 63 — Сумська обласна філармонія;
• буд. № 105 — Обласна медична бібліотека;
• буд. № 108 — Сумський будівельний коледж;
• буд. № 121 — Сумський лікеро-горілчаний завод (ТОВ «Горобина»);
• буд. № 125 — Сумська обласна державна телерадіокомпанія;

На початку вулиці з боку Центрального кладовища розташована Липова алея, закладена у 1890-х роках, що є ботанічною пам'яткою природи та історико-природною пам'яткою місцевого значення, і у сумській місцевій культурній акції «Сім чудес міста Суми» була одним з номінантів[1].

На самому Сумському центральному кладовищі розташовані — Петропавлівська церква, біля неї родове поховання Харитоненків (міських покровителів), братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник «Мати-Батьківщина», скульптурна група «Борцям за радянську владу».

У сквері на розі вулиць Петропавлівської та Богдана Хмельницького в 1967 році був встановлений пам'ятник герою громадянської війни, уродженцю Сумщини Іванові Федьку (автор — сумський скульптор Я. Д. Красножон).

Будинок 109 — пам'яті Дяченка Володимира Миколайовича, місцевого фотохудожника, фотокореспондента, керівника фотогуртка «Горизонт».

• використано різні джерела, в тому числі з сайту Сумської міської ради