Вулиця Плитниця

Вулиця Плитниця — вулиця Луцька в центрі історико-культурного заповідника, що починається біля входу в замок Любарта на вулиці Кафедральній і огинає його з півдня до Замкової вулиці паралельно до річки Стир. На ній збереглися рештки оборонного рову замку та ряд будинків XVIII—XIX століття.

Вулиця Плитниця
Україна
Населений пункт Луцьк
Район Старе місто
Історичні відомості
Колишні назви Замкова, Нижньозамкова, Гвардійська, Любарта, Ріхарда Зорге
Загальні відомості
Протяжність 0,2 км
Координати початку 50.7385° пн. ш. 25.3218° сх. д. / 50.7385; 25.3218
Координати 50.7378° пн. ш. 25.3230° сх. д. / 50.7378; 25.3230
Координати кінця 50.7380° пн. ш. 25.3242° сх. д. / 50.7380; 25.3242
Транспорт
Покриття бруківка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap ↑1951964 ·R (Луцьк)
Мапа
 Вулиця Плитниця у Вікісховищі

Історія
Початок сучасної Плитниці, 1866 р.

Назва, за найпоширенішою версією, походить від майданчика, де складалася плінфа — цегла у вигляді плиток. Вперше ця назва, як помилково вважається, фігурує в тексті ревізії Луцького замку 1552 року. Насправді ж вона відома лише з 1876.[1] В давнину вулиця простягалась уздовж наповненого водою оборонного рову, що відділяв Верхній замок від Нижнього (Окольного).[2] На її початку знаходилась човнова пристань.[3]

Також мала назву Замкової до того, як наприкінці XIX століття виникла нова вулиця та забрала цю назву. Після цього стала називатися Нижньозамковою, а з 1916 — Гвардійською. Після ліквідації укріплень та осушення рову навколо замку Нижньозамкова з'єдналася з Замковою так званим Козлиним спуском, з 1916 відомими і як Садовий спуск.

З 1921 вона відома як вулиця Любарта, а з 1957 — Ріхарда Зорге. З 1991 отримала назву Плитниця.[2]

У 2016 році Плитницю було реконструйовано, покладено бруківку замість асфальту[4] та облаштовано сквер.[5]

Питання існування стародавньої Плитниці
Фрагмент «отплічниці» (ліворуч), назва якого могла перетворитись у «Плитницю»

Згідно луцької дослідниці-історика Олени Бірюліної, назва вулиці була дана міською владою хибно.

По-перше, майданчик для складання цегли міг розташовуватись як на території Окольного замку (навпроти західної стіни Верхнього замку понад його оборонним ровом — ця версія і лежить в основі нинішньої назви вулиці Плитинці), так і за межами обох луцьких замків, на пониженому майданчику поблизу південно-східної стіни Верхнього замку.

По-друге, слово «плитниця» з'являється не в ревізії 1552 року в так званій Книзі переписів Литовської Метрики № 563, а в книзі польського історика Тадеуша Стецького «Łuck starożytny i dziesiejszy» 1876 року, що містить виписки з ревізії. В оригіналі 1552 року руською мовою вказується точка відліку при вимірі замкового пагорба — «от отплічниці». Редактори «Архива Юго-Западной России» 1886 року, які користувались пізньою копією ревізії, цей вислів прочитали як «od odplitniey», а в Стецького друге слово фігурує у спотвореній формі як власна назва — «Płytnicа».

Ревізор Луцького замку вказує: «А з другої сторони, від ріки Стира, тобто від отплічниці, — [гори] 14 сажнів, там рову немає». З тодішнього розташування оборонних споруд слідує, що «отплічниця» — це муроване прясло («плече»), котре сполучало Стирову вежу Верхнього замку із Архімандричою вежею Нижнього замку. До сучасності зберігся фрагмент цього прясла, що примикає до Стирової вежі.[1]

Архітектурні пам'ятки

По території сучасної Плитниці пролягав мур та вал Окольного замку. Припускається, що там був розташований мурований колодязь.[6]

На початку вулиці, під №1, стоїть реконструйований будинок ХIХ століття, в якому знаходиться ресторан «Корона Вітовта». З 1985 там зберігалися скульптури митця-примітивіста Станіслава Серцевича, а в 1990-і базувався історико-археологічний клуб «Ентузіаст». У 2002 споруду було передано римо-католикам, які обміняли її на приміщення колишнього монастиря шариток.[7]

Також на Плитниці розташовані залишки кількох житлових будинків XIX (№ 2-Б, 4) та один XVIII (№7) століть.[7] Під ними, вірогідно, знаходяться давніші фундаменти.[8]

Примітки
  1. Чи була у Луцьку Плитниця?. Хроніки Любарта. 14 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  2. Пясецький, В. Е.; Мандзюк, Ф. Г. (2005). Вулиці і майдани Луцька: іст.-краєзн. довід. Луцьк: Волин. обл. друк. с. 39, 53.
  3. Луцьк – портове місто: історія судноплавства на річці Стир. ФОТО. ВолиньPost (англ.). Процитовано 4 листопада 2019.
  4. Показали, як ремонтують вулиці Луцька та "підпирають" Замок Любарта. konkurent.in.ua (укр.). Процитовано 4 листопада 2019.
  5. Міський голова Микола Романюк оглянув хід виконання ремонтних робіт вулиць та прибудинкових територій. www.lutskrada.gov.ua. Процитовано 4 листопада 2019.
  6. У Луцьку розповіли приховану історію будинків у Старому місті. ФОТО. Волинські новини. Процитовано 5 листопада 2019.
  7. Знищена історія вулиці Плитниці :: ТЕМА ДНЯ :: Газета "Волинь-Таймс". volyntimes.com.ua. Процитовано 4 листопада 2019.
  8. Приватизована культурна пам′ятка біля Луцького замку доводиться до знищення через бездіяльність чиновників – Інститут Розвитку Регіональної Преси (ІРРП) (укр.). Процитовано 4 листопада 2019.

Література
  • Пясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і майдани Луцька: іст.-краєзн. довід. — Луцьк: Волин. обл. друк, 2005. — 400 с. — 3000 прим. — ISBN 966-361-050-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.