Вульводинія

• нейропатія статевого нерва ;
• алергія або інша чутливість (наприклад, на оксалати в сечі);

Зросла обізнаність про вульварний вестибуліт і привела до нових досліджень, і стало очевидно, що вульварний вестибуліт не просто одна хвороба, а лише симптом декількох різних хвороб або станів.

Лікарі центрів вульвовагінальних розладів ідентифікували принаймні дванадцять різних причин (хвороб або станів), що є причиною вульварного болю, почервоніння, і болі під час статевого акту, тобто вестибуліта. У той час, як багато з цих хвороб виглядають схожими, тонкі відмінності поряд з історією пацієнта можуть бути використані для виділення причини болю і тим самим привести до логічного шляху лікування. Це також пояснює, чому жоден підхід до лікування не діє для кожної жінки з вестибулітом, і чому переважна більшість досліджень аж до сьогоднішнього дня не дуже корисні. Тут представлений список найбільш поширених з цих причин. [1]

Часто викликана оральними контрацептивами, хірургічним видаленням яєчників, хіміотерапією при раку молочної залози, гормональним лікуванням ендометріозу, гормональним лікуванням акне, менопаузою. Доведено, що вульварна вестибула потребує адекватного рівня естрогену і тестостерону, і ці рівні часто змінені при перерахованих ліках і станах. Відмінною рисою «атрофічного вестибуліта» є те, що симптоми виникають поступово і те, що вражена вся вестибула. Спостерігаються низькі значення естрогену і вільного тестостерону і підвищений рівень глобуліну, що зв'язує статеві гормони в аналізі крові. Просто припинення прийому таблеток не призводить до усунення симптомів, як і застосування гормональних кремів без припинення прийому таблеток. [1]

Кілька досліджень показали, що використання комбінованих оральних контрацептивів значно підвищує ризик розвитку вестибулодинії. Є кілька факторів, які можуть пояснити це спостереження. Згідно з тим, що КОК перешкоджають виробленню гормону, продукування яєчниками тестостерону знижується. На додаток до цього синтетичні естроген - і прогестин - КОК, які метаболізуються в печінці і ведуть до підвищення продукування печінкою глобуліну, що зв'язує статеві гормони (SHBG). Збіг двох факторів - продукування меншої кількості тестостерону яєчниками і підвищений рівень глобуліну, що зв'язує статеві гормони, - веде до зниження рівня циркулюючого вільного тестостерону.

Вульва є ембріонним аналогом чоловічої уретри. Муцин-секретувальні, андрогенозалежні бульбоуретральні залози (залози Купера) і уретральні залози (залози Літтре) у чоловіків - ембріональні аналоги малих вестибулярних (вестибуля - передвхід у піхву) залоз у жінок. Ці вестибулярні залози багаті андроген-рецепторами. На додаток до змін в рівні вільного тестостерону і глобуліну, що зв'язує статеві гормони, КОК провокують зміни в гормональних рецепторах і змінюють морфологічну структуру слизової оболонки. Також КОК знижують больовий поріг в області вульварної вестибули. [2] Використання оральних контрацептивів в ранньому віці в 900 разів підвищують ризик розвитку вульводинії.

Також відома як синдром м'язу, що піднімає задній прохід; гіпертонус тазового дна, вагінізм.

У цьому стані м'язи, що оточують вестибулу, щільно стиснуті і болючі. Це може викликати хворобливість і почервоніння вестибули без наявності внутрішньої проблеми вестибулярної тканини. Часто нижня сторона вестибули (біля промежини) страждає більше, ніж верхня частина (біля уретри). Дисфункція тазового дна може бути виявлена ретельно дослідженням м'язу, що піднімає задній прохід. Лікування включає в себе інтровагінальну фізіотерапію, теплі ванни, міорелаксанти, такі як супозиторії «Валіум», біологічний зворотний зв'язок, ін'єкції ботокса, покликані посилити фізіотерапію.

Стан, коли щільність, густота нервових закінчень в вестибулярній слизовій підвищена. Ця група ділиться на первинну (біль з першої спроби статевого акту) і вторинну (придбану після безболісних разів). Існує достовірний доказ того, що первинна проліферація нейронів - вроджена проблема (тобто вроджений дефект), тоді як вторинна проліферація нейронів може бути викликана алергічною реакцією або реакцією на подразник (часто на вагінальні антигрибкові креми).

Лікування для вторинної проліферації нейронів включає в себе трициклічні антидепресанти, лідокаїн, капсацин і хірургічне видалення ураженої шкіри (вульварна вестибулоектомія з просуванням в вагіну).

Іноді запалення в піхві настільки сильне, що лейкоцити виходять з піхви, покривають вестибулу і викликають вторинний вестибуліт. Є дві категорії кольпіту: інфекційний і стерильний (неінфекційний). Причиною інфекційного кольпіту виступають такі організми як дріжджі і трихомонади, але не бактеріальний кольпіт (гарднерела). Стерильний кольпіт може бути викликаний застосуванням хімікатів, таких як вагінальні креми, сперміциди, лубриканти, латекс в презервативах. До того ж стерильний кольпіт може бути викликаний нестачею естрогенів (див. «атрофічний вестибуліт») і станом, званим десквамативним запальним вагінітом (DIV). Причина DIV невідома, але він характеризується рясними жовтуватими виділеннями.

Кілька різних дерматологічних станів вульви можуть бути причиною вульварного вестибуліту. Найпоширеніша хвороба, що зачіпає приблизно 1,3% жінок — лишайниковий склероз. Другий за поширеністю стан - червоний плаский лишай. Більш рідкісні хвороби-плазмоклітинний вульвіт і пемфігоїд слизової оболонки.

Жінки щодня піддають свої вульви впливу безлічі різних хімікатів. Навіть найніжніше мило має в складі різні хімікати у формі ароматизаторів, фарби і консервантів. Туалетний папір, гігієнічні прокладки, тампони — все це містить хімікати. Пральні миючі та кондиціонери для білизни, які використовуються для прання нижньої білизни та рушників додаються до цього хімічного тягаря. Жінка може бути чутлива або мати алергію на будь-який з цих хімікатів, це може бути причиною запалення і болів у вестибулі.[1]