Вєкослав Клаїч

Життєпис

Народився 1849 року в Гарчині (в тодішній Військовій Країні) в сім'ї вчителя Франьо Жаверія Клаїча та Текли, уродженої Юнг. Охрещений під іменами Алойзіо Фердінанд Франьо.[4] Майбутній хорватський історіограф виховувався в німецькому дусі та мові, оскільки його мати була німкенею. Шкільну освіту здобував у Вараждині і Загребі, а в семінарії йому була більш до вподоби література і музика, ніж історія, а деякі його композиції навіть виконувалися. 1865 року він закінчив Загребську класичну гімназію.[5] Вивчав історію та географію у Віденському університеті, а після випуску працював понад п'ятдесят років учителем середньої школи, з 1874 по 1879 та з 1882 по 1893 рік викладав у Загребській класичній гімназії.[6] З 1893 р. почав викладати загальну історію в Загребському університеті, і з незначними перервами залишався на кафедрі до 1922 р., доки не вийшов на пенсію. 1893 р. став членом-кореспондентом, а в 1896 р. — дійсним членом ЮАНМ/ХАНМ, був також почесним доктором Празького університету та зовнішнім членом Чеської академії наук.[7] Дописував до тижневика «Хорватська липа» (1875 р. редагував його)[8] Хорватської партії права і з 1882 по 1889 р. був редактором двотижневика Матиці Хорватської «В'єнац» (Вінок), одночасно заснував оркестр і диригував ним, пропагуючи хорватську музику. 1892 р. започаткував і редагував музичний журнал «Гусле».[9][10] 1882 р. заснував і до 1891 р. керував самодіяльним оркестром Хорватського Сокола, бувши його диригентом.[8] Писав успішні оповідання і політичні статті в хорватському дусі. 1893 р. підготував до друку «Хорватський пісенник», який він деякою мірою і склав.[8] З 1910 р. був членом Братства хорватського змія (Družbe «Braća hrvatskoga zmaja»).[7]

Серед його історичних праць особливе місце належить монументальній історії «Povijest Hrvata», яку видав книгодрукар Куглі у п'яти томах (1899—1911). На жаль, Клаїчу не вдалося довершити цю працю. У тексті про цю книжку інший відомий хорватський історик Фердо Шишич 1914 р. відзначав: «Матеріали, науковий метод та подробиці Клаїчевої праці перевершують усі наявні роботи такого роду в нашій історіографії», тоді як Ярослав Шидак заявляв, що «Клаїчева книга, незважаючи на всі її недоліки, досі не перевершена щодо багатства інформації в її представленні XV—XVI сторіч».

Нагробна табличка на кладовищі Мирогой.

Помер у Загребі 1 липня 1928 р., похований на кладовищі Мирогой.[11]

Його внучка Нада Клаїч також була видатним істориком.

Вибрані твори
  • Prirodni zemljopis Hrvatske (Природна географія Хорватії, 1878)
  • Poviest Bosne do propasti kraljevstva (Історія Боснії до упаду королівства, 1882)
  • Pripoviesti iz hrvatske poviesti (Оповіді з хорватської історії, 1886—1891)
  • Bribirski knezovi od plemena Šubić do god. 1347. (Князі Брибира, 1897)
  • Povijest Hrvata od najstarijih vremena do svršetka XIX. stoljeća (Історія хорватів від найдавніших часів до завершення ХІХ століття, 1899—1922)
  • Krčki knezovi Frankapani (Франкопанські князі Крка, 1901)
  • Život i djela Pavla Rittera Vitezovića (Життя і творчість Павла Ріттера Вітезовича, 1914)

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. Клаич Векослав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Vjekoslav Klaić, život i djelo: zbornik radova sa Znanstvenoga skupa o životu i djelu Vjekoslava Klaića u povodu 150. obljetnice rođenja i 70. obljetnice smrti: 1849. — 1928. — 1998. — 1999., održanog 6. i 7. studenoga 1998. u Slavonskom Brodu i Garčinu, glavni i odgovorni urednik Dragan Milanović, Sveučilište u Zagrebu — Hrvatski institut za povijest, Podružnica za povijest Slavonije, Srijema i Baranje, Zagreb — Slavonski Brod, 2000., ISBN 953-6002-20-5, str. 5. — 6.
  5. Koprek, Ivan, Thesaurus Archigymnasii, Zbornik radova u prigodi 400. godišnjice Klasične gimnazije u Zagrebu (1607. — 2007.), Zagreb, 2007., ISBN 978-953-95772-0-7, str. 915.
  6. Koprek, Ivan, Thesaurus Archigymnasii, Zbornik radova u prigodi 400. godišnjice Klasične gimnazije u Zagrebu (1607. — 2007.), Zagreb, 2007., ISBN 978-953-95772-0-7, str. 895.
  7. Hrvatski biografski leksikon: Klaić, Vjekoslav, pristupljeno 17. veljače 2015.
  8. Hrvatska enciklopedija: Klaić, Vjekoslav, pristupljeno 17. veljače 2015.
  9. Sanja Majer-Bobetko, Prinosi Vjekoslava Klaića hrvatskoj glazbenoj historiografiji, u: Vjekoslav Klaić, život i djelo: zbornik radova sa Znanstvenoga skupa o životu i djelu Vjekoslava Klaića u povodu 150. obljetnice rođenja i 70. obljetnice smrti: 1849. — 1928. — 1998. — 1999., održanog 6. i 7. studenoga 1998. u Slavonskom Brodu i Garčinu, glavni i odgovorni urednik Dragan Milanović, Sveučilište u Zagrebu — Hrvatski institut za povijest, Podružnica za povijest Slavonije, Srijema i Baranje, Zagreb — Slavonski Brod, 2000., ISBN 953-6002-20-5, str. 248., 260.
  10. Gusle: časopis za svjetovnu i crkvenu glasbu, dnc.nsk.hr, pristupljeno 12. kolovoza 2017.
  11. Gradska groblja Zagreb — K, gradskagroblja.hr, pristupljeno 12. kolovoza 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.