Вівсянка-інка

Вівсянка-інка[2] (Incaspiza) — рід горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Представники цього роду є ендеміками Перу[3].

?
Вівсянка-інка

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Porphyrospizinae
Рід: Вівсянка-інка (Incaspiza)
Ridgway, 1898[1]
Види
Синоніми
Haemophila Reichenbach, 1850
Посилання
Вікісховище: Incaspiza
Віківиди: Incaspiza
EOL: 104435
ITIS: 557785
NCBI: 1226233

Опис

Вівсянки-інки — невеликі, граційні птахи, середня довжина яких становить 13-18 см, а вага 17-38 г. Вони живуть в чагарникових заростях на посушливих схилах Анд, на півночі і заході Перу. Вівсянкам-інкам притаманні оранжево-жовті дзьоби, їхні голови і груди переважно сірі, животи світло-охристі або білуваті, крайні стернові пера білі, помітні в польоті, на обличчі у них чорна "маска". За виключенням сірокрилої вівсянки-інки, всі представники цього роду мають руду спину або руді крила. Вівсянки-інки зустрічаються поодинці або парами, вони рідко приєднуються до змішаних зграй птахів.

Таксономія і систематика

Рід Incaspiza традиційно відносили до родини вівсянкових (Emberizidae)[4], однак за результатами молекулярно-філогенетичних досліджень вони, разом з низкою інших родів, були переведені до родини саякових (Thraupidae)[5]. Генетичні дослідження показали, що найближчими родичками вівсянок-інків є представники родів Великий вівсянчик (Rhopospina) і Синя вівсянка (Porphyrospiza). Ці три роди систематики відносять до підродини Porphyrospizinae[6].

Види

Виділяють п'ять видів:[7]

Етимологія

Рід Incaspiza отримав назву на честь народу інків, з додаванням слова дав.-гр. σπιζα — в'юрок.[8]

Примітки
  1. Ridgway, Robert (1898). Descriptions of supposed new genera, species, and subspecies of American birds: I Fringillidae. The Auk 15: 223-230 [224].
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. J. Rising, A. Jaramillo, J.L. Copete, S. Madge, P. Ryan: Family Emberizidae (Buntings and New World Sparrows). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 16: Tanagers to New World Blackbirds. Barcelona: Lynx Edicions, 2011, ss. 618–621. ISBN 978-84-96553-78-1.
  4. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 116.
  5. Van Remsen & Burns, K., noviembre de 2011. «Transferir géneros de Emberizidae para Thraupidae» Propuesta (512) al South American Classification Committee. En inglés.
  6. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution 75: 41–77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 лютого 2022.
  8. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 204. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела
  • Schulenberg, T., D. Stotz, D. Lane, J. O'Neill, & T. Parker III. (2007). Birds of Peru. Christopher Helm Publishers. ISBN 978-0-7136-8673-9
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.