Вівсянчик сіроголовий

Вівся́нчик сіроголовий[2] (Phrygilus punensis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Болівії і Перу.

?
Вівсянчик сіроголовий

Самець сіроголового вівсянчика
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Вівсянчик (Phrygilus)
Вид: Вівсянчик сіроголовий
Біноміальна назва
Phrygilus punensis
Ridgway, 1887

Ареал поширення виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Phrygilus atriceps punensis
Посилання
Вікісховище: Phrygilus punensis
Віківиди: Phrygilus punensis
EOL: 1050377
ITIS: 562050
МСОП: 22723064
NCBI: 1073814

Опис
Сіроголовий вівсянчик

Довжина птаха становить 15,5-16 см, вага 35,9-38,5 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия темні, сизувато-сірі. Спина ораннжево-жовта, груди лимонно-жовті. Крила і хвіст сизувато-сірі, світліші за голову. Живіт білуватий. Очі карі, дзьоб роговий, лапи тілесного кольору. Самички мають менш сизе, більш сірувате забарвлення. Нижня частина тіла коричнювата, спина має зеленуватий відтінок. Молоді мають тьмяніше забарвлення, нижня частина тіла у них більш охриста.

Підвиди

Виділяють два підвиди:[3]

  • P. p. chloronotus Philippi Bañados & Goodall, 1957 — Анди на півночі і в центрі Перу (від південної Кахамарки до Аякучо і північного Куско);
  • P. p. punensis Burmeister, 1860 — Анди на півдні Перу (Пуно) та на північному заході Болівії (Ла-Пас).

Поширення і екологія

Сіроголові вівсянчики у високогірних чагарникових заростях, на високогірних луках пуна та серед скель, порослих травою і чагарниками. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті від 2500 до 4500 м над рівнем моря. Взимку вони утворюють зграйки або приєднуються до змішаних зграй птахів, частина популяції мігрує в долини. Живляться насінням і комахами, яких шукають на землі.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Phrygilus punensis.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 березня 2022.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.