Відкритощелепні

Існують кілька варіантів класифікації відкритощелепних. У двох з них щетинохвостки не визнаються як голофілетичний таксон, і одна з груп щетинохвосток пропонується як сестринська до крилатих комах. У найпоширенішому варіанті відкритощелепні поділяються на два інфракласи: Triplura та Pterygota. В класифікаціях, заснованих на гіпотезі про поліфілію крилатих комах, відкритощелепних поділяють і на більше число рівноправних таксонів. З виділенням прихованощелепних у рівноправний клас нарівні з комахами у складі надкласу шестиногих, таксон відкритощелепних став тотожний комахам.

Відкритощелепних об'єднують такі ознаки:

1. В антені лише два членики приводяться в рух м'язами: руків'я приводиться в рух м'язами, розташованими в голові, і містить у собі м'язи, що рухають другий членик — ніжку. Всередині ніжки розташовується джонстонів орган — слуховий орган, у якого сколопси прикріплені до співчленової мембрани між руків'ям і ніжкою. Від ніжки відходить також вдруге розчленований джгутик, що в найпримітивніших відкритощелепних складається з великого невизначеного числа члеників і має щетинкоподібну форму. Така форма джгутика пов'язана з тим, що в процесі онтогенезу число члеників джгутика зростає за рахунок ділення навпіл члеників у проксимальній частині джгутика і подальшого їх подовження. У багатьох крилатих комах число вторинних члеників стабілізується і джгутик набуває іншої форми (булавоподібної, веретеноподібної тощо);
2. Є 3 тім'яних простих вічка. Ці вічка, на відміну від складних очей, іннервуються не від зорових часток мозку, а від особливого вічкового центру. Вони є гомологічними науплиальним очам ракоподібних, деяким фоторецепторам хеліцерових і, ймовірно, тім'яним вічкам трилобітів, тобто мають давнє походження. Особливістю ж вічок відкритощелепних комах є те, що переднє з них непарне, утворене злиттям пари вічок. Функція їх до кінця не з'ясована, неясно також, чому вони зазнали редукції у багатоніжок і прихованощелепних комах (доказом початкової наявності двох пар тім'яних вічок в останніх служить виявлення їх внутрішніх гомологів у ногохвосток);
3. Є тенторіум (tentorium) — ендоскелет голови, має ектодермальне походження. До складу тенторіума входить пара передніх рук і задній тенторіальний міст. Передні руки тенторіуму — це апофізи, що починаються від переднього краю головної капсули поблизу передніх виростків мандибул. На зовнішній поверхні голови помітна пара заглиблень — передніх тенторіальних ямок, що ведуть до передніх рук тенторіума. Зовні ці ямки нерідко з'єднані поперечною борозенкою, що розділяє лоб і наличник. Задній тенторіальний міст утворює пара злитих між собою апофізів, що починаються в задній частині голови між основами максил і нижньої губи і зливаються під стравоходом, над вентральним нервовим ланцюжком і позаду навкологлоткових коннектив. Зовнішні заглиблення, що ведуть у задній міст, називаються задніми тенторіальними ямками. На думку деяких авторів, передні руки тенторіума є гомологічними фольземовим рукам ногохвосток і аподемам фультур багатоніжок;
4. Лапка вдруге розчленована на 5 члеників (тарзитів), що не мають власних м'язів. У багатьох відкритощелепних відбувається вторинне зменшення числа члеників аж до повної втрати розчленованості, але ніколи не буває більше 5 члеників. В інших групах неповновусих лапки або нерозчленовані, або розчленовані на кілька члеників (завжди менше 5);
5. У самок є яйцеклад (oviductus), утворений складеними разом гонапофізами (gonapophyses) — своєрідними парними вентральними придатками VIII і IX сегментів черевця, званими також першими і другими стулками яйцеклада. Гонапофізи являють собою довгі вирости, що відходять від кутів кокситів. Існує припущення, що вони є видозміненими залишками сегментів своїх кінцівок. Завдяки тому, що IX сегмент черевця у самиці практично повністю редукований, і його коксити майже до основи всунуті під коксити VIII сегмента, основи обох пар гонапофізів виявляються щільно притиснутими одна до одної, утворюючи яйцеклад. У різних груп крилатих комах яйцеклад редукується, а як функціональна заміна йому утворюється вторинний яйцеклад різних типів;
6. Статевий отвір самця відкривається на межі IX та X сегментів черевця, а не VIII і IX, як у прихованощелепних. Зазвичай статевий отвір відкривається на пенісі, який являє собою виріст у зчленуванні IX стерніта з X сегментом. Цікаво, що у щетинохвосток пеніс, хоча і є, але ніколи не вводиться в статеві шляхи самиці, тому деякі дослідники вважають, що його вихідна функція не була пов'язана з копуляцією;
7. На нижній стороні X сегмента замість непарного стерніта є пара парапроктів (paraprocti), а позаду X тергіта є епіпрокт (epiproctus), що вважається рудиментом XI сегмента черевця; крім того, кінець черевця, крім церків, несе непарний парацерк, що має аналогічну церкам будову і в більшості високоорганізованих груп відкритощелепних вдруге втрачений. Існують гіпотези про початкову наявність парацерка у двохвостів, тому апоморфний статус парацерка спірний. Неясне і його походження;
8. Сегментарні дихальця грудей втрачені (на відміну від двохвостів і безвусикових).