Відоє Подгорець

Відоє Подгорець народився 8 червня 1934 року в селі Колешиному в околицях Струмиці в бідній родині.

Початкову освіту отримав у рідному селі, потому закінчив вчительську школу в Штипі.

У 16-річному віці почав працювати вчителем. Через бідність не зміг регулярно відвідувати лекції в Скопському університету, тому навчався віддалено.

У 1956 році закінчив Вищу педагогічну школу, а в червні 1959-го — філософський факультет alma mater (група: югославська література).

Потім 3 роки пропрацював шкільним інспектором в окрузі Штипу, нарешті в 1962 році переїхав до столиці республіки Скоп'є, де працював в найвідомішій місцевій газеті «Нова Македонія», а також у видавництві «Дитяча радість» („Детска радост“) редактором дитячих журналів «Дружок» („Другарче“) та «Наш світ» („Наш свет“)[3].

Свою професійну кар'єру завершив на посаді директора та головного редактора ВД «Наша книга».

Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1958 року[4].

Помер 14 квітня 1997 року в столиці вже незалежної Македонії Скоп'є.

Відоє Подгорець — автор численних збірок віршів та оповідань для дітей і дорослих, літературознавчих есе, низки подорожніх нотаток зі своїх мандрівок Близьким Сходом. Це один з найплідніших македонських письменників — так, ще в 1969 році, коли В. Подгорецю було 35 років, вийшло 10-томне зібрання творів письменника[5].

Почав писати ще будучи учнем учительської школи в Штипі, і трохи згодом безпосередня робота з дітьми (вчителем) мала вирішальний вплив на його прихильність до дитячої літератури.

Бібліографія

Здійснив декілька телевізійних екранізацій дитячих ігор, а також поставив 2 дитячі радіоп'єси: «Незакінчена історія» („Незавршена приказна“) разом із Міхо Атанасовським (Михо Атанасовски) та «Чудова подорож» („Чудесно патување“).

Є також упорядником декількох антологій: Антологија на современата македонска поезија за деца та Антологија на современата македонска проза за деца (обидві — 1968), а також «Голуб миру» („Гулаб на мирот“, оповідання для дітей) та «Карусель» („Вртешка“ , пісеньки для дітей).

Твори письменника перекладено багатьма мовами: сербською, хорватською, словенською, турецькою, албанською, російською, українською, польською, чеською, словацькою, болгарською тощо.

У 1966 році Відоє Подгорець отримав 2 нагороди за свій роман «Білий циган» (Белото Циганче): премію «Молоде покоління» („Младо поколение“) за найкращу дитячу книгу в Югославії та другу премію в конкурсі за роман «Дитяча радість» („Детска радост“). Крім того, Підгорець є володарем таких нагород:

• премія TV Skopje за найкращу книгу року;
• „Курирчек“;
• „Читателска значка“ (Любляна);
• «13 листопада» (13 Ноември);
• Премія імені Климента Охридського.

Українською мовою 3 оповідання Відоє Подгореця «Лебедина любов», «Скрипка» і «Ніч у соломі» переклав Андрій Лисенко (увійшли до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).

• Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 360.
• Македонски писатели, Друштво на писатели на Македонија, Скопје, 2004, стр. 108 - 109. (мак.)