Відьмине кільце

Відьмине кільце — народна назва групи плодових тіл грибів, що росте по колу в міру розповсюдження грибниці[1]. Переважно поширені в лісах, але зустрічаються й на трав'янистих рівнинах[2].

Відьмине кільце на газоні

Назва

В англійській мові подібні утворення називають «кільцем фей» (англ. fairy ring), у французькій — «кільце чаклунів» (фр. ronds de sorciers), у німецькій — «відьмине кільце» (нім. Hexenringe).

Біологія

Щільне кільце грибів виду Клітоцибе сірий

Утворення

Утворюються по мірі розповсюдження грибниці від центру проростання у пошуках поживних речовин під землею. Міцелій грибів, що росте в землі, поглинає поживні речовини за допомогою секреції ферментів на кінчиках гіфів (тонких волокон, що утворюють міцелій). Він поділяє великі молекули в ґрунті на менші молекули, які потім поглинаються через стінки гіфів в безпосередній близькості до кінчиків, що ростуть. Міцелій зростатиме від центру в усі сторони по колу, і коли поживні речовини в центрі вичерпуються, центр міцелію гине, таким чином утворюється живе кільце, з якого і виростає кільце грибів[1]. Кільця зростають у ґрунтах із кислотністю 5.1-7.9 pH[3].

Кільця зазвичай мають діаметр від 15 см до 60 м. Зустрічаються як у лісах так і на пасовищах та луках. Зіткнувшись із перепоною, наприклад, каменем, кільце розривається і продовжує розширюватись як дуга. Якщо два кільця зустрічаються, в місці контакту ріст міцелію припиняється[3].

Типи

Існують два загальновизнані різновиди грибних відьминих кілець. Ті, що знаходяться в лісі, називаються прив'язані, тому що вони утворені мікоризальними грибами, що живуть у симбіозі з деревами. Відьмині кільця, що ростуть у луках, називаються вільними, тому що вони ніяк не залежать від інших організмів. Їх утворюють сапротрофічні гриби. Який вплив буде на траву залежить від виду грибів, що зростає; якщо зростатиме Calvatia cyathiformis трава в цій місцевості буде рости інтенсивніше; однак, гриб клітоцибе величезний призведе до виснаження трави[4].

Види грибів, що утворюють відьмині кільця

Частина кільця гриба виду Клітоцибе сірий

Існує близько 60 відомих видів грибів, які можуть зростати, утворюючи відьмині кільця.[5] Найбільш відомий серед них — це їстівний опеньок луговий (Marasmius oreades), в світі ще відомий як шотландський капелюшок.

Одним з найбільших відьминих кілець, коли-небудь знайдених, було скупчення грибів біля Бельфора у Франції. Утворене грибом Infundibulicybe geotropa, воно, як засвідчено, складало приблизно 600 м в діаметрі і мало вік 700 років.[6] На півдні Англії, гриби виду Рядовка травнева утворювали велетенські відьмині кільця, що також мали вік декілька сотень років.[7]

Список видів

У міфології та фольклорі

Відьомське кільце серед моху в Ісландії

У міфології та фольклорі ці місця вважаються небезпечними. Західноєвропейські, зокрема англійські, скандинавські і кельтські традиції стверджують, що відьмині кільця з грибів утворюються в результаті танців ельфів або фей. Такі оповіді принаймні відносяться до середньовічного періоду; середньовічна англійська назва elferingewort («ельфійське кільце»), що означала дещо на кшталт «кільце з ромашок утворене танцюючими ельфами» з'являється ще в 12-му столітті[36]. В своїй Історії Готів (1628), Олаф Магнус показує про цей зв'язок, говорячи що відьмині кільця випалені в землі танцюючими ельфами[37].

У Німеччині вірили, що у цьому колі відьми танцюють на Вальпургієву ніч[38]. У багатьох народів Європи заборонено заходити у ці кола. У Франції існує повір'я, що коло охороняє баньката жаба, яка проклинає кожного, хто туди заходить. Результатом прокляття може бути втрата очей[39]. У фольклорі Тіроля, відьмині кільця пов'язували з казками про драконів; такі кільця створювали дракони своїм вогняним хвостом. У Філіппінах такі кільця пов'язували з існування крихітних духів[40].

Галерея

Примітки

  1. Gardens;, jurisdiction:Commonwealth of Australia; corporateName:Australian National Botanic. What is a fungus ?. www.anbg.gov.au (англ.). Процитовано 5 жовтня 2020.
  2. Fairy Ring. 1911 Encyclopædia Britannica. Volume 10. Процитовано 5 жовтня 2020.
  3. Dernoeden, Peter H. (15 липня 2000). Creeping Bentgrass Management: Summer Stresses, Weeds and Selected Maladies (англ.). John Wiley & Sons. с. 64–65. ISBN 978-1-57504-143-8.
  4. Böttcher, Helmuth M. Miracle Drugs William Henemann Ltd. London 1963 p. 227
  5. Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA (2008). Dictionary of the Fungi (вид. 10th). Wallingford: CABI. с. 253. ISBN 978-0-85199-826-8.
  6. Gregory, P.H. (1982). Fairy rings; Free and tethered. Bulletin of the British Mycological Society 16 (2): 161–163. doi:10.1016/S0007-1528(82)80013-8.
  7. Ramsbottom, John (1953). Mushrooms & Toadstools. Collins. с. 125. ISBN 1-870630-09-2.
  8. Edwards PJ. (1988). Effects of the fairy ring fungus Agaricus arvensis on nutrient availability in grassland. New Phytologist 110 (3): 377–81. doi:10.1111/j.1469-8137.1988.tb00275.x.
  9. Wang B, Lu B, Jia DH (2009). Genetic relationships between Agaricus campestris fruit bodies from fairy rings based on ISSR markers. Acta Edulis Fungi (Chinese) 16 (4): 1–4. ISSN 1005-9873.
  10. Benjamin, Mushrooms: poisons and panaceas, p. 305.
  11. Terashima Y, Fukiharu T, Fujiie A (2004). Morphology and comparative ecology of the fairy ring fungi, Vascellum curtisii and Bovista dermoxantha, on turf of bentgrass, bluegrass, and Zoysiagrass. Mycoscience 45 (4): 251–60. doi:10.1007/s10267-004-0183-y.
  12. Carluccio, Antonio (2003). The Complete Mushroom Book. Quadrille. с. 75. ISBN 1-84400-040-0.
  13. Dickinson, C.H. (1979). Fairy rings in Norfolk. Bulletin of the British Mycological Society 13 (2): 91–94. doi:10.1016/S0007-1528(79)80005-X.
  14. Chanterelle Fairy Ring.
  15. Haas, 1969, с. 132.
  16. Dowson CG, Rayner AD, Boddy L (1989). Spatial dynamics and interactions of the woodland fairy ring fungus Clitocybe nebularis. New Phytologist 111 (4): 699–705. doi:10.1111/j.1469-8137.1989.tb02365.x.
  17. Hjelm, Olof (1996). Analysis of halogenated organic compounds in coniferous forest soil from a Lepista nuda (wood blewitt) fairy ring. Chemosphere 32 (9): 1719–28. ISSN 0045-6535. doi:10.1016/0045-6535(96)00089-6.
  18. Horak E, Wood AE (1990). Cortinarius Fr. (Agaricales) in Australasia. 1. Subgen. Myxacium and subgen. Paramyxacium. Sydowia 42: 88–168.
  19. Evenson VS (1997). Mushrooms of Colorado and the Southern Rocky Mountains. Big Earth Publishing. с. 121. ISBN 9781565791923.
  20. Eppinger M. (2006). Field Guide to Mushrooms and Other Fungi of Britain and Europe. New Holland Publishers. с. 114. ISBN 978-1-84537-474-7.
  21. Mercier J, Carson TD, White DB (1999). Fairy rings in turf associated with the bird's nest fungus Cyathus stercoreus. Plant disease 83 (8): 781. ISSN 0191-2917. doi:10.1094/pdis.1999.83.8.781d.
  22. Zeitlmayr, Linus (1976). Wild Mushrooms:An Illustrated Handbook. Garden City Press, Hertfordshire. с. 80. ISBN 0-584-10324-7.
  23. Smith AH, Morse EE (1947). The Genus Cantharellus in the Western United States. Mycologia 39 (5): 497–534 [508–10]. JSTOR 3755192. PMID 20264537. doi:10.2307/3755192.
  24. Haas, 1969, с. 62.
  25. McKnight KH, Peterson RT, McKnight VB (1998). A Field Guide to Mushrooms: North America. Houghton Mifflin Harcourt. с. 209. ISBN 9780395910900.
  26. Huffman DM (2008). Mushrooms and Other Fungi of the Midcontinental United States (Bur Oak Guide). Iowa City, Iowa: University of Iowa Press. с. 85. ISBN 9781587297250.
  27. Haas, 1969, с. 130.
  28. Bas, Cornelis; Kuyper, Th. W.; Noordeloos, M. E. (1995). Flora Agaricina Neerlandica - 3. CRC Press. с. 74–75. ISBN 9789054106166.
  29. Choi JH, Fushimi K, Abe N, Tanaka H, Maeda S, Morita A, Hara M, Motohashi R, Matsunaga J, Eguchi Y, Ishigaki N, Hashizume D, Koshino H, Kawagishi H (2010). Disclosure of the "fairy" of fairy-ring-forming fungus Lepista sordida. Chembiochem 11 (10): 1373–37. PMID 20486242. doi:10.1002/cbic.201000112.
  30. Nilsson та Persson, 1977, с. 38.
  31. Haas, 1969, с. 170.
  32. Haas, 1969, с. 46.
  33. Nilsson та Persson, 1977, с. 24.
  34. Haas, 1969, с. 142.
  35. Lamaison, Jean-Louis; Polese, Jean-Marie (2005). The Great Encyclopedia of Mushrooms. Könemann. с. 89. ISBN 3-8331-1239-5.
  36. Hall 75.
  37. Morgan, 1995, с. 30.
  38. Morgan, Adrian (1995). Toads and Toadstools: The Natural History, Folklore, and Cultural Oddities of a Strange Association. Berkeley, California: Celestial Arts Publishing. ISBN 0-89087-777-7. — P. 13.
  39. Morgan, 1995, с. 13.
  40. Morgan, 1995, с. 12.
  41. Sikes, Wirt (1880). British Goblins: Welsh Folk-lore, Fairy Mythology, Legends and Traditions. London: Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.