Відьмине кільце
Відьмине кільце — народна назва групи плодових тіл грибів, що росте по колу в міру розповсюдження грибниці[1]. Переважно поширені в лісах, але зустрічаються й на трав'янистих рівнинах[2].
Назва
В англійській мові подібні утворення називають «кільцем фей» (англ. fairy ring), у французькій — «кільце чаклунів» (фр. ronds de sorciers), у німецькій — «відьмине кільце» (нім. Hexenringe).
Біологія
Утворення
Утворюються по мірі розповсюдження грибниці від центру проростання у пошуках поживних речовин під землею. Міцелій грибів, що росте в землі, поглинає поживні речовини за допомогою секреції ферментів на кінчиках гіфів (тонких волокон, що утворюють міцелій). Він поділяє великі молекули в ґрунті на менші молекули, які потім поглинаються через стінки гіфів в безпосередній близькості до кінчиків, що ростуть. Міцелій зростатиме від центру в усі сторони по колу, і коли поживні речовини в центрі вичерпуються, центр міцелію гине, таким чином утворюється живе кільце, з якого і виростає кільце грибів[1]. Кільця зростають у ґрунтах із кислотністю 5.1-7.9 pH[3].
Кільця зазвичай мають діаметр від 15 см до 60 м. Зустрічаються як у лісах так і на пасовищах та луках. Зіткнувшись із перепоною, наприклад, каменем, кільце розривається і продовжує розширюватись як дуга. Якщо два кільця зустрічаються, в місці контакту ріст міцелію припиняється[3].
Типи
Існують два загальновизнані різновиди грибних відьминих кілець. Ті, що знаходяться в лісі, називаються прив'язані, тому що вони утворені мікоризальними грибами, що живуть у симбіозі з деревами. Відьмині кільця, що ростуть у луках, називаються вільними, тому що вони ніяк не залежать від інших організмів. Їх утворюють сапротрофічні гриби. Який вплив буде на траву залежить від виду грибів, що зростає; якщо зростатиме Calvatia cyathiformis трава в цій місцевості буде рости інтенсивніше; однак, гриб клітоцибе величезний призведе до виснаження трави[4].
Види грибів, що утворюють відьмині кільця
Існує близько 60 відомих видів грибів, які можуть зростати, утворюючи відьмині кільця.[5] Найбільш відомий серед них — це їстівний опеньок луговий (Marasmius oreades), в світі ще відомий як шотландський капелюшок.
Одним з найбільших відьминих кілець, коли-небудь знайдених, було скупчення грибів біля Бельфора у Франції. Утворене грибом Infundibulicybe geotropa, воно, як засвідчено, складало приблизно 600 м в діаметрі і мало вік 700 років.[6] На півдні Англії, гриби виду Рядовка травнева утворювали велетенські відьмині кільця, що також мали вік декілька сотень років.[7]
Список видів
- Agaricus arvensis[8]
- Agaricus campestris[9]
- Agaricus praerimosus[5]
- Agrocybe praecox
- Amanita muscaria[10]
- Amanita phalloides
- Amanita rubescens
- Bovista dermoxantha[11]
- Calocybe gambosa[12]
- Calvatia cyathiformis[5]
- Calvatia gigantea[13]
- Cantharellus cibarius[14]
- Clitocybe dealbata[15]
- Clitocybe nebularis[16]
- Clitocybe nuda[17]
- Clitocybe rivulosa[15]
- Chlorophyllum molybdites
- Chlorophyllum rhacodes
- Cortinarius bellus[18]
- Cortinarius glaucopus[19]
- Cortinarius violaceus[20]
- Cyathus stercoreus[21]
- Disciseda subterranea[5]
- Entoloma sinuatum[22]
- Gomphus clavatus[23]
- Hygrophorus agathosmus [24]
- Hygrophorus pudorinus[25]
- Hygrophorus russula[26]
- Infundibulicybe geotropa[27]
- Lepista flaccida[28]
- Lepista sordida[29]
- Leucopaxillus giganteus [30]
- Lycoperdon curtisii[11]
- Lycoperdon gemmatum[5]
- Macrolepiota procera[13]
- Marasmius oreades[5]
- Sarcodon imbricatus[31]
- Suillus luteus[32]
- Tricholoma album[33]
- Tricholoma orirubens[34]
- Tricholoma pardinum[35]
- Tricholoma matsutake
- Tricholoma terreum[13]
- Tuber melanosporum[5]
У міфології та фольклорі
У міфології та фольклорі ці місця вважаються небезпечними. Західноєвропейські, зокрема англійські, скандинавські і кельтські традиції стверджують, що відьмині кільця з грибів утворюються в результаті танців ельфів або фей. Такі оповіді принаймні відносяться до середньовічного періоду; середньовічна англійська назва elferingewort («ельфійське кільце»), що означала дещо на кшталт «кільце з ромашок утворене танцюючими ельфами» з'являється ще в 12-му столітті[36]. В своїй Історії Готів (1628), Олаф Магнус показує про цей зв'язок, говорячи що відьмині кільця випалені в землі танцюючими ельфами[37].
У Німеччині вірили, що у цьому колі відьми танцюють на Вальпургієву ніч[38]. У багатьох народів Європи заборонено заходити у ці кола. У Франції існує повір'я, що коло охороняє баньката жаба, яка проклинає кожного, хто туди заходить. Результатом прокляття може бути втрата очей[39]. У фольклорі Тіроля, відьмині кільця пов'язували з казками про драконів; такі кільця створювали дракони своїм вогняним хвостом. У Філіппінах такі кільця пов'язували з існування крихітних духів[40].
Галерея
Примітки
- Gardens;, jurisdiction:Commonwealth of Australia; corporateName:Australian National Botanic. What is a fungus ?. www.anbg.gov.au (англ.). Процитовано 5 жовтня 2020.
- Fairy Ring. 1911 Encyclopædia Britannica. Volume 10. Процитовано 5 жовтня 2020.
- Dernoeden, Peter H. (15 липня 2000). Creeping Bentgrass Management: Summer Stresses, Weeds and Selected Maladies (англ.). John Wiley & Sons. с. 64–65. ISBN 978-1-57504-143-8.
- Böttcher, Helmuth M. Miracle Drugs William Henemann Ltd. London 1963 p. 227
- Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA (2008). Dictionary of the Fungi (вид. 10th). Wallingford: CABI. с. 253. ISBN 978-0-85199-826-8.
- Gregory, P.H. (1982). Fairy rings; Free and tethered. Bulletin of the British Mycological Society 16 (2): 161–163. doi:10.1016/S0007-1528(82)80013-8.
- Ramsbottom, John (1953). Mushrooms & Toadstools. Collins. с. 125. ISBN 1-870630-09-2.
- Edwards PJ. (1988). Effects of the fairy ring fungus Agaricus arvensis on nutrient availability in grassland. New Phytologist 110 (3): 377–81. doi:10.1111/j.1469-8137.1988.tb00275.x.
- Wang B, Lu B, Jia DH (2009). Genetic relationships between Agaricus campestris fruit bodies from fairy rings based on ISSR markers. Acta Edulis Fungi (Chinese) 16 (4): 1–4. ISSN 1005-9873.
- Benjamin, Mushrooms: poisons and panaceas, p. 305.
- Terashima Y, Fukiharu T, Fujiie A (2004). Morphology and comparative ecology of the fairy ring fungi, Vascellum curtisii and Bovista dermoxantha, on turf of bentgrass, bluegrass, and Zoysiagrass. Mycoscience 45 (4): 251–60. doi:10.1007/s10267-004-0183-y.
- Carluccio, Antonio (2003). The Complete Mushroom Book. Quadrille. с. 75. ISBN 1-84400-040-0.
- Dickinson, C.H. (1979). Fairy rings in Norfolk. Bulletin of the British Mycological Society 13 (2): 91–94. doi:10.1016/S0007-1528(79)80005-X.
- Chanterelle Fairy Ring.
- Haas, 1969, с. 132.
- Dowson CG, Rayner AD, Boddy L (1989). Spatial dynamics and interactions of the woodland fairy ring fungus Clitocybe nebularis. New Phytologist 111 (4): 699–705. doi:10.1111/j.1469-8137.1989.tb02365.x.
- Hjelm, Olof (1996). Analysis of halogenated organic compounds in coniferous forest soil from a Lepista nuda (wood blewitt) fairy ring. Chemosphere 32 (9): 1719–28. ISSN 0045-6535. doi:10.1016/0045-6535(96)00089-6.
- Horak E, Wood AE (1990). Cortinarius Fr. (Agaricales) in Australasia. 1. Subgen. Myxacium and subgen. Paramyxacium. Sydowia 42: 88–168.
- Evenson VS (1997). Mushrooms of Colorado and the Southern Rocky Mountains. Big Earth Publishing. с. 121. ISBN 9781565791923.
- Eppinger M. (2006). Field Guide to Mushrooms and Other Fungi of Britain and Europe. New Holland Publishers. с. 114. ISBN 978-1-84537-474-7.
- Mercier J, Carson TD, White DB (1999). Fairy rings in turf associated with the bird's nest fungus Cyathus stercoreus. Plant disease 83 (8): 781. ISSN 0191-2917. doi:10.1094/pdis.1999.83.8.781d.
- Zeitlmayr, Linus (1976). Wild Mushrooms:An Illustrated Handbook. Garden City Press, Hertfordshire. с. 80. ISBN 0-584-10324-7.
- Smith AH, Morse EE (1947). The Genus Cantharellus in the Western United States. Mycologia 39 (5): 497–534 [508–10]. JSTOR 3755192. PMID 20264537. doi:10.2307/3755192.
- Haas, 1969, с. 62.
- McKnight KH, Peterson RT, McKnight VB (1998). A Field Guide to Mushrooms: North America. Houghton Mifflin Harcourt. с. 209. ISBN 9780395910900.
- Huffman DM (2008). Mushrooms and Other Fungi of the Midcontinental United States (Bur Oak Guide). Iowa City, Iowa: University of Iowa Press. с. 85. ISBN 9781587297250.
- Haas, 1969, с. 130.
- Bas, Cornelis; Kuyper, Th. W.; Noordeloos, M. E. (1995). Flora Agaricina Neerlandica - 3. CRC Press. с. 74–75. ISBN 9789054106166.
- Choi JH, Fushimi K, Abe N, Tanaka H, Maeda S, Morita A, Hara M, Motohashi R, Matsunaga J, Eguchi Y, Ishigaki N, Hashizume D, Koshino H, Kawagishi H (2010). Disclosure of the "fairy" of fairy-ring-forming fungus Lepista sordida. Chembiochem 11 (10): 1373–37. PMID 20486242. doi:10.1002/cbic.201000112.
- Nilsson та Persson, 1977, с. 38.
- Haas, 1969, с. 170.
- Haas, 1969, с. 46.
- Nilsson та Persson, 1977, с. 24.
- Haas, 1969, с. 142.
- Lamaison, Jean-Louis; Polese, Jean-Marie (2005). The Great Encyclopedia of Mushrooms. Könemann. с. 89. ISBN 3-8331-1239-5.
- Hall 75.
- Morgan, 1995, с. 30.
- Morgan, Adrian (1995). Toads and Toadstools: The Natural History, Folklore, and Cultural Oddities of a Strange Association. Berkeley, California: Celestial Arts Publishing. ISBN 0-89087-777-7. — P. 13.
- Morgan, 1995, с. 13.
- Morgan, 1995, с. 12.
- Sikes, Wirt (1880). British Goblins: Welsh Folk-lore, Fairy Mythology, Legends and Traditions. London: Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington.