Війна в Західній Сахарі

Війна в Західній Сахарі (араб. حرب الصحراء الغربية, фр. Guerre du Sahara occidental, ісп. Guerra del Sahara Occidental) — збройний конфлікт, пов'язаний з боротьбою фронту Полісаріо за незалежність Західної Сахари спочатку від Іспанії, а пізніше — від Марокко та Мавританії. Війна тривала з 1975 до 1991 року та завершилася підписанням перемир'я з умовою проведення референдуму з питання про незалежність. Через різноманітні труднощі об'єктивного і суб'єктивного характеру референдум досі не проведений.

Війна в Західній Сахарі

Західна Сахара. Червоною смугою вказана «Марокканська стіна»

Дата: 19751991 роки
Місце: Західна Сахара, Мавританія, Марокко
Результат: Припинення іспанського контролю і відмова Мавританії від територіальних претензій; перемир'я з Марокко
Сторони
Полісаріо
за фінансової підтримки:
Марокко
Мавританія
(19751979)
за підтримки:
 Франція
(19771978)
Командувачі
Мустафа Саєд Ель-Валі
Мохаммед Абдельазіз
 Алжир Хуарі Бумедьєн
Моктар ульд Дадда
Мустафа Салех
Хасан II

Передумови

В 1884 році Іспанія почала колонізацію території на північно-західному узбережжі Африки. В 1958 році тут була створена провінція Іспанська Сахара. Місцеві племена постійно вели боротьбу проти іспанського панування, тому ця територія завжди вважалася неспокійною. З початком процесу деколонізації після Другої світової війни Іспанія зіткнулася з новими труднощами. У 1957–1958 роках претензії Марокко на район іспанського міста Сіді-Іфні привели до збройного конфлікту між двома країнами. Зростання націоналізму серед населення Західної Сахари привів до формування в травні 1973 року Народного фронту за визволення Сегієт-ель-Хамра і Ріо-де-Оро[1], відомого по своїй іспанської абревіатурі ПОЛІСАРІО.

Ранній період війни

Відразу ж після свого утворення фронт ПОЛІСАРІО розгорнув збройну боротьбу проти іспанців. В 1975 році Іспанія прийняла рішення відмовитися від своєї колонії. Під тиском з боку Марокко, в листопаді 1975 року були укладені Мадридські угоди, згідно з якими територія Західної Сахари мала бути розділена між Марокко і Мавританією. У відповідь на це ПОЛІСАРІО 27 лютого 1976 року проголосив створення незалежної Сахарської Арабської Демократичної Республіки (САДР) і почав бойові дії вже проти військ арабських країн[1].

ПОЛІСАРІО отримував зброю і фінансові кошти від Алжиру, що дозволило фронту вести ефективні партизанські дії. Це призвело до швидкого виходу з війни Мавританії, країни з нечисленною армією і слабкою економікою. Навіть підтримка Франції, яка направила в країну ескадрилью винищувачів-бомбардувальників «Ягуар» своїх національних ВПС, не допомогла переламати хід бойових дій. В 1978 році група втомлених війнами офіцерів мавританської армії за підтримки французької розвідки зробила переворот і одразу ж уклала з ПОЛІСАРІО угоду про припинення вогню. В серпні 1979 року був підписаний мирний договір, за умовами якого Мавританія відмовилася від своїх прав на частину території Західної Сахари, визнала САДР і вивела свої війська.[1]

Марокканський період

Після виходу з війни Мавританії та частина Західної Сахари, яка мала відійти їй, відразу була окупована Марокко[1]. І у військовому, і в економічному плані Марокко була набагато сильнішим противником, ніж Мавританія. Партизани продовжували активно користуватися підтримкою Алжиру, бойові дії прийняли затяжний характер. Марокканський військовий контингент в Західній Сахарі перевищив 100 тис. Чоловік. Щоб припинити проникнення партизанів з алжирської території, марокканці в 1981 році розпочали будівництво стіни в районах, прилеглих до кордону[1]. Це споруда отримала назву «Марокканська стіна» (фронт ПОЛІСАРІО називає її «стіною ганьби») і в цілому дозволила марокканським військам встановити контроль над значною частиною Західної Сахари. Проте, інкурсії партизан не припинялися, хоча інтенсивність воєнних дій ніколи не досягала рівня початку 80-х років. Сторони опинилися в патову положенні, і 6 вересня 1991року за посередництва ООН уклали перемир'я. В регіоні була розгорнута Місія Організації Об'єднаних Націй з проведення референдуму в Західній Сахарі.

Сучасний стан конфлікту

На липень 2014 року в зоні конфлікту підтримується режим припинення вогню. Угоди 1991 року передбачали проведення в Західній Сахарі референдуму з питання про незалежність, проте виникла неясність з виборчими правами населення країни. Референдум постійно відкладався, і його перспектива досі залишається неясною. У Західній Сахарі як і раніше знаходяться військові сили Марокко й ПОЛІСАРІО; таким чином, конфлікт остаточно не врегульований. Фронт ПОЛІСАРІО кілька разів заявляв про готовність відновити бойові дії, якщо виникне така необхідність.

В 2020 році збройні сутички в Західній Сахарі між Марокко та Полісаріо поновилися[2].

Посилання

Примітки

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  2. Keating, Joshua (15 листопада 2020). The Peace Deals of the ’90s Are Breaking Down. Slate (амер.). Процитовано 15 листопада 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.