Референдум про незалежність

Референдум про незалежність (англ. independence referendum) — вид референдуму, на якому жителі території вирішують, чи має ця територія стати незалежною суверенною державою. Референдум про незалежність, вираженням якого є голосування за незалежність, не завжди в кінцевому підсумку приводить до незалежності.

Референдум про незалежність Східного Тимору 1999 року
Референдум про незалежність Південного Судану у 2011 році
Референдум про незалежність Каталонії 2017

Процедура

Референдум про незалежність зазвичай виникає першим після політичного успіху націоналістів певної території. Це може статися під час виборів політиків чи партій із сепаратистською політикою, або під тиском націоналістичних організацій.

Переговори

Перемовини щодо умов референдуму про незалежність можуть відбуватися між націоналістами та владою, яка здійснює суверенітет над даною територією. В разі погодження умов може бути проведено референдум про незалежність, результати якого будуть обов'язкові та зустрінуть визнання міжнародного співтовариства. Референдуми про незалежність можуть проводитися без згоди національного чи федерального урядів, тоді міжнародне співтовариство, вирішуючи, чи можна визнати результат чи ні, буде спиратися на кілька інших чинників, наприклад, чи пригноблював місцеве населення центральний уряд чи ні.

На перемовинах можна обговорювати різні питання, такі як дата і час опитування, а також умови надання права голосу. У цих випадках часто широко використовується звичайна виборча практика, хоча можуть бути відхилення, як це трапилося зі зниженням віку для голосування на референдумі про незалежність Шотландії 2014 року.

Інші питання, які необхідно обговорити, стосуються того, яке чи які запитання слід поставити в бюлетені та які можуть бути варіанти голосування. На референдуми про незалежність можуть виноситися варіанти більшої автономії та/або статус-кво. Вони також можуть пропонувати для голосування інші конституційні питання. Запитання, які виносять на референдум, можуть бути переглянуті, якщо сторони, які беруть участь у переговорах, вважають їх занадто навідними.

Саме на переговорах потрібно визначити, що зробить результат обов'язковим. Деякі референдуми про незалежність передбачають просту більшість для одного з варіантів. В інших випадках може застосовуватися норма, коли той чи інший варіант, щоб він став обов'язковим, має підтримати певний відсоток голосів або виборців.

Націоналістам може бути важко досягти успішних перемовин через уперте небажання урядів відмовлятися від суверенітету над відповідною територією. Приміром, у Каталонії місцеві націоналісти планували у 2014 році провести референдум, але наштовхнулися на опір уряду Іспанії, внаслідок чого референдум про самовизначення Каталонії відбувся неофіційно і його результат не був обов'язковим.

Наслідки

У разі голосування за незалежність можуть відбутися переговори щодо умов відокремлення території від суверенної держави. Потім виголошується декларація про незалежність нової держави, після чого може настати міжнародне визнання, а також членство в міжнародних організаціях, таких як Організація Об'єднаних Націй. У випадках, пов'язаних із необов'язковими (факультативними) референдумами, це може призвести до одностороннього проголошення незалежності, а отже до появи частково визнаних, як, приміром, після референдуму у Південній Осетії, або самопроголошених, ніким не визнаних держав, прикладом чого можуть слугувати сепаратистські референдуми на Донбасі.

У разі голосування проти незалежності можуть усе ще залишатися сильний націоналістичний рух і заклики до повторного референдуму про незалежність. Наприклад, після двох референдумів у Квебеку Квебекська партія продовжила підвищувати шанси на проведення ще одного референдуму,[1] а Шотландська національна партія зазначила, що референдум 2014 року слід повторити тепер, коли Сполучене Королівство вийшло з Європейського Союзу.

Минулі референдуми про незалежність
Пропонована державаРікКолишня державаБільшість за незалежністьНезалежністьВизнання результатуПримітки
 Чилі 1817 Генерал-капітанство Чилі (частина Іспанської імперії) ТакТакНі Чилі проголосить незалежність 1818 року і закріпить її після Чилійської війни за незалежність.
 Ліван 1846 Американське колонізаційне товариство ТакТакТак
Республіка Меріленд 1853 Колонізаційне товариство штату Меріленд ТакТакТак
Норвегія 1905 Швеція-Норвегія ТакТак Так Референдум щодо розпуску норвезького союзу був про те, чи схвалюють виборці ратифіковане розірвання союзу між двома конституційними державами.
Ісландія 1918 Данія ТакТак Так
Західна Австралія 1933  Австралія ТакНі Ні
 Камбоджа 1945 Франція ТакТак Так
 Монголія 1945  Республіка Китай ТакТак Так
 Фарерські острови 1946 Данія ТакНі Ні Декларацію незалежності анулювала Данія
Ньюфаундленд 1948  Велика Британія НіНі Так Давався вибір або приєднатися до Канади, або до відповідального уряду
Саар 1955 Четверта французька республіка НіНі Так Пізніше територію передано Західній Німеччині
Камерун1958НіНіТакРеферендум щодо нової конституції Франції. Жодне голосування не приведе до незалежності.
 Центральноафриканська Республіка1958НіНіТак
 Чад1958НіНіТак
Коморські острови1958НіНіТак
 Республіка Конго1958НіНіТак
 Бенін Республіка Дагомея1958НіНіТак
Джибуті1958НіНіТак
Французька Полінезія1958НіНіТак
Габон1958НіНіТак
 Гвінея1958ТакТакТак
Берег Слонової Кості1958НіНіТак
 Мадагаскар1958НіНіТак
Малі1958НіНіТак
Мавританія1958НіНіТак
Нова Каледонія1958НіНіТак
 Нігер1958НіНіТак
 Сен-П'єр і Мікелон1958НіНіТак
Сенегал1958НіНіТак
 Верхня Вольта1958НіНіТак
 Західне Самоа 1961  Нова Зеландія ТакТак Так
 Алжир 1962  Франція ТакТак Так
 Мальта Держава Мальта 1964  Велика Британія ТакТак Так
Родезія 1964 Так Де-факто Ні Чорношкіра більшість населення не змогла проголосувати на референдумі про незалежність Південної Родезії 1964 р., а отже результат був відхилений Сполученим Королівством і міжнародними організаціями. Це викликало оскаржене одностороннє проголошення незалежності Родезії.
Джибуті 1967  Франція НіНі Так
 Пуерто-Рико 1967  США НіНі Так
Західне Папуа 1969  Індонезія НіНі Так Питання полягало в тому, чи хоче Західне Папуа відмовитися від свого суверенітету на користь Індонезії. Усі 1025 виборців одноголосно проголосували «за» підняттям рук.
Північні Маріанські Острови 1969  США НіНі Так Більшість проголосувала за інтеграцію з Гуамом
Бахрейн 1970  Велика Британія ТакТак Так Питання полягало в тому, чи бахрейнці віддають перевагу анексії Іраном чи незалежності.
 Ніуе 1974  Нова Зеландія Більшість за асоційований статус Асоційованого статусу досягнуто Так На референдумі йшлося про те, чи має Ніуе стати асоційованою державою Нової Зеландії. Цей політичний статус островів Кука та Ніуе інколи вважають незалежністю.
Коморські острови 1974  Франція ТакТак Так Країна проголосила незалежність 6 липня 1975 року, а Майотта залишилася під контролем Франції.
 Підопічна територія Тихоокеанські острови 1975  США НіНі Так За незалежність проголосували тільки виборці на території майбутніх Федеративних Штатів Мікронезії.
 Гватемала 1976 НіНі Так Більшість проголосувала за вдосконалений статус-кво
 Аруба 1977  Нідерланди ТакНі Так Плани повної незалежності зведено нанівець 1994 року
 Джибуті 1977  Франція ТакТак Так
Невіс 1977  Сент Крістофер-Невіс-Ангілья ТакНі Ні Референдум улаштувала Реформаторська партія Невісу, але його не визнав уряд Сент-Кіттс і Невіс.
Квебек 1980  Канада НіНі Так
Кіскей 1980 ПАР Так Де-факто Визнала Південноафриканська Республіка Як і в інших Бантустанів, його незалежність на міжнародному рівні визнано не було.
 Гватемала 1982  США НіНі Так
 Федеративні Штати Мікронезії 1983 ТакТак Так Мікронезія стала асоційованою державою Сполучених Штатів
 Маршаллові Острови 1983 НіНі Так
 Палау 1983 НіНі Так Виборці схвалили Договір про вільну асоціацію зі Сполученими Штатами
1984 НіНі Так
 Кокосові острови 1984  Австралія НіНіТак
 Фолклендські Острови 1986  Велика Британія НіНіТак
Нова Каледонія 1987  Франція НіНіТак
СР Словенія 1990 СФРЮ ТакТакТак
 Вірменська РСР 1991  СРСР ТакТакТак
 Азербайджан 1991 ТакТакТак
 Хорватія 1991 СФРЮ ТакТакТак
 Естонія 1991  СРСР ТакТакТак
 Грузія 1991 ТакТакТак
 Косово 1991 СФРЮ ТакНі Республіка Косово (частково визнана (Албанією))
 Латвійська РСР 1991  СРСР ТакТакТак
 Литовська РСР 1991 ТакТакТак
 Македонія 1991 СФРЮ ТакТакТак Незалежність здобуто 1991 року.
 Нагірно-Карабаська Республіка 1991  СРСР Так Де-факто Ні Привів до фактичної незалежності
 Україна 1991 ТакТакТак
 Придністров'я 1991 Так Де-факто Ні Привів до фактичної незалежності
Республіка Гагаузія 1991 Так Де-факто[2] Ні Привів до фактичної незалежності. Гагаузія реінтегрувалася в Молдову в грудні 1994 року.
 Туркменська РСР 1991 ТакТакТак
 Узбекистан 1991 ТакТакТак
 Республіка Боснія і Герцеговина 1992 СФРЮ ТакТакТак
 СР Чорногорія 1992 НіНіТак
 Південна Осетія 1992 Так Де-факто Ні Привів до фактичної незалежності
 Республіка Татарстан 1992  Росія ТакТакНі Татарстан реінтегрувався з Росією де-факто в 1994 році, де-юре в 2002 році
 Еритрея 1993 Ефіопія ТакТакТак
 Американські Віргінські Острови 1993  США НіНіТак
 Пуерто-Рико 1993 НіНіТак
 Кюрасао 1993 Королівство Нідерланди НіНіТак Більшість проголосувала за реструктуризацію Нідерландських Антильських островів
 Бонайре 1994 НіНіТак Більшість проголосувала за збереження статус-кво.
 Сінт-Мартен 1994 НіНіТак
 Саба (острів) 1994 НіНіТак
 Сінт-Естатіус 1994 НіНіТак
 Бермудські Острови 1995  Велика Британія НіНіТак
Квебек 1995  Канада НіНіТак«Ні» перемогло з різницею у 1,16%.
Себорга 1995  Італія ТакНіНі Жителі проголосували за незалежність у співвідношенні 304 до 4.[3] Більшість вважає її не стільки фактичною, скільки віртуальною державою.
Анжуан 1997  Коморські Острови Так Де-факто Ні Де-факто Анжуан залишався незалежним до 2001 року
Невіс 1998  Сент Крістофер-Невіс-Ангілья ТакНіТак 62% виборців схвалили незалежність, але була потрібна більшість у 2/3.
 Пуерто-Рико 1998  США НіНіТак
Східний Тімор 1999  Індонезія ТакТакТак Референдум організувала ООН; незалежність здобуто 2002 року
 Сінт-Мартен 2000 Королівство Нідерланди НіНіТак Більшість проголосували за те, щоб стати країною у межах Королівства Нідерландів.
Сомаліленд 2001  Сомалі ТакДе-фактоНі
 Бонайре 2004 Королівство Нідерланди НіНіТак Більшість проголосувала за інтеграцію з Нідерландами
 Саба (острів) 2004 НіНіТак Більшість проголосувала за прямі конституційні зв'язки з Нідерландами
Іракський Курдистан 2005 Ірак ТакНіНі
 Кюрасао 2005 Королівство Нідерланди НіНіТак Більшість проголосували за те, щоб стати автономною країною у складі Королівства Нідерландів
 Сінт-Естатіус 2005 НіНіТак Більшість проголосували за те, щоб залишитися у складі Нідерландських Антильських островів
 Чорногорія 2006  Сербія та Чорногорія ТакТакТак
 Південна Осетія 2006  Грузія Так Де-факто Ні Питання полягало в тому, чи має Південна Осетія зберегти свій «де-факто» незалежний статус
Придністров'я 2006  Молдова Так Де-факто Ні Питання полягало в тому, чи має Придністров'я зберегти свій «де-факто» незалежний статус
 Токелау 2006  Нова Зеландія Більшість за асоційований статус
та кворуму не досягнуто		 Асоційованого статусу не досягнуто Так На референдумі йшлося про те, чи повинен Токелау стати асоційованою державою Нової Зеландії. Цей політичний статус островів Кука та Ніуе іноді вважають незалежністю. 60% виборців підтримали, але потрібна була більшість у 2/3.
2007 Більшість за асоційований статус
, та кворуму не досягнуто		 Асоційованого статусу не досягнуто Так
 Південний Судан 2011  Судан Так[4] ТакТак Незалежності досягнуто 9 липня 2011 року.
 Пуерто-Рико 2012  США НіНіТак
 Донецька народна республіка 2014  Україна Так[5] Оголошено[6] Ні Питання полягало в тому, чи повинна т. зв. «ДНР», яка контролює лише частину заявленої території, стати незалежною державою.
 Луганська народна республіка 2014 Так[5] Оголошено[6] Ні Питання полягало в тому, чи повинна т. зв. «ЛНР», яка контролює лише частину заявленої території, стати незалежною державою.
Венето 2014  Італія ТакНіНі Референдум провела онлайн і через самодіяльні кабінки для голосування приватна організація «Plebiscite 2013» без перевірки виборців і без співпраці з італійським національним чи венеційським регіональним урядом. 89% жителів проголосували за відділення від Італії.[7] Офіційний референдум про автономію Венето відбувся 22 жовтня 2017 року, на якому 98% проголосували за особливу автономію для Венето.
Шотландія 2014  Велика Британія НіНіТак
Каталонія 2014  Іспанія ТакНіНі
 Сінт-Естатіус 2014  Нідерланди НіНіТак Більшість проголосувала за автономію у межах Королівства Нідерландів, але низька явка зробила результат недійсним.
Південна Бразилія 2016  Бразилія ТакНіНі Називався «плебісцитом», явка становила лише 2,91%.
 Пуерто-Рико 2017  США НіНіТак Якби більшість виборців обрали варіант «Незалежність/Вільна асоціація», було б проведено ще один референдум про незалежність за цими двома варіантами. Проте більшість виборців проголосували за статус американського штату.
Іракський Курдистан 2017  Ірак Так Ні[8] Ні Референдум також відбувся на спірних територіях Північного Іраку.
Каталонія 2017  Іспанія Так Ні[9] Ні Парламент Каталонії в односторонньому порядку 27 жовтня 2017 року оголосив про створення Каталонської Республіки. Декларацію не визнав уряд Іспанії, який далі розглядає Каталонію як частину своєї суверенної території, встановивши на початку робочого дня 30 жовтня пряме правління. 31 жовтня 2017 року Конституційний суд Іспанії офіційно відкликав декларацію зі зворотною силою.[10]
Південна Бразилія 2017  Бразилія ТакНіНі Друга спроба референдуму, названа «плебісцитом», де явка становила тільки 1,72%.
 Нова Каледонія 2018  Франція НіНіТак
Бугенвіль 2019  Папуа Нова Гвінея Так Підлягає узгодженню[11] Так Проводився з 23 листопада по 7 грудня 2019 року.[12][13] Голосування не було обов'язковим, а останнє слово щодо того, що буде з Бугенвілем, має уряд Папуа-Нової Гвінеї.[14] Незалежність буде надано в 2027 році.[15]
 Нова Каледонія 2020  Франція Ні Ні[16] Так

Див. також

Примітки
  1. Neverendum referendum: Voting on independence, Quebec-style. BBC News Online. 8 вересня 2014. Процитовано 1 грудня 2021.
  2. Marcin Kosienkowski (2017) The Gagauz Republic: An Autonomism-Driven De Facto State The Soviet and Post-Soviet Review, volume 44, no. 3, pp292–313
  3. Roth, Christopher F. (March 2015). Let's Split! A Complete Guide to Separatist Movements and Aspirant Nations, from Abkhazia to Zanzibar. Litwin Books, LLC. с. 90. «In 1995, Giorgio held a referendum, with Seborgans opting for independence 304-4.»
  4. South Sudan backs independence – results
  5. In eastern Ukraine, polls close amid allegations of double-voting - CNN.com. CNN. 11 травня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
  6. Russia Praises Ukraine's Autonomy Law for Rebel Areas. WSJ. 17 вересня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
  7. https://www.usatoday.com/story/news/world/2014/04/19/venice-italy-seccession/7563295/
  8. Iraqi Kurds offer to 'freeze' independence referendum result. BBC. 25 жовтня 2017. Процитовано 27 жовтня 2017.
  9. Catalonia independence: Spain takes charge of Catalan government BBC News, 28 October 2017
  10. Suspendida la declaración de independencia de Cataluña (ісп.)
  11. Lyons, Kate (10 грудня 2019). Bougainville referendum: region votes overwhelmingly for independence from Papua New Guinea. The Guardian (англ.). Процитовано 11 грудня 2019. Референдум не обов'язковий, і керівництво Папуа-Нової Гвінеї та Автономного регіону Бугенвіль вестиме переговори, а останнє слово залишиться за парламентом Папуа-Нової Гвінеї.
  12. Mair, John (5 серпня 2019). Bougainville agrees with PNG to delay independence vote till November. Reuters (англ.). Процитовано 5 серпня 2019.
  13. Bougainville referendum now set to be held on 23 November. Radio New Zealand (en-nz). 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  14. Bougainville referendum not binding - PM. Radio New Zealand (en-nz). 11 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  15. PNG, B’ville agree on latter’s independence. Post Courier (амер.). 7 липня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  16. Sartre, Julien; Doherty, Ben (4 жовтня 2020). New Caledonia rejects independence from France for second time. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 4 жовтня 2020.

Додаткова література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.