Військово-морські сили Грузії

Грузинський патрульний катер P-107 біля Батумі у 2010 році.

У лютому 1990 року Кабінет міністрів Грузії видав указ про створення спеціальної комісії з проблем будівництва збройних сил. Одна з її груп, на чолі з капітаном Олександром Джавахішвілі, колишнім командиром радянського атомного підводного човна, була відповідальна за побудову військово-морського флоту. Після розпаду СРСР, Грузія, яка на той час не входила до складу СНД, не була включена у процес початкових російсько-українських перемовин щодо розподілу Чорноморського флоту в січні 1992 року. Таким чином, із початком у 1992 році сепаратистської війни у Абхазії, Грузія не мала ефективних військово-морських сил та цілісної системи оборони. За час війни було здійснено тільки дві значні військово-морські операції, які включали евакуацію 173 жінок і дітей з Бічвінти (Піцунда) в серпні 1992 року і знищення табору про-абхазького чеченського польового командира Шаміля Басаєва в Гудауті у квітні 1993 року. 7 липня 1993, день, коли грузинський тральщик «Гантіаді» під командою Шукрі Копаліані, патрулюючи поблизу Тамиша, здобув перемогу над декількома абхазькими човнами, відзначався як День ВМС Грузії.

Військово-морське будівництво розпочалося з оснащення риболовних суден зенітними гарматами малих калібрів й кулеметами. У 1996 році Грузія відновила свої вимоги щодо її частини колишнього Радянського Чорноморського флоту й російська відмова виділити Грузії частину колишнього ВМФ СРСР стала ще однією кісткою розбрату в Грузинсько-російських відносинах, які прогресивно погіршувались. На цей раз, Україна підтримала претензії Тбілісі, передавши кілька патрульних катерів ВМС Грузії й розпочавши підготовку грузинських екіпажів, проте не змогла включити в остаточну угоду щодо розподілу флоту питання передачі Грузії кораблів, які раніше базувалися у Поті. Пізніше, решту частини претензій Грузії до Росії було вирішено обміняти на часткове списання боргів за газ.

Грузія була однією з країн-засновників та основних членів Чорноморської військово-морської групи (BLACKSEAFOR).

Пізніше, в 1990-ті роки, Грузія за допомогою країн-членів НАТО, в основному Туреччини й Греції, вдалося створити невеликі військово-морські сили. Проте, протягом свого існування грузинський флот залишався, у багатьох відношеннях, найбільш незначним компонентом збройних сил без будь-якої чіткої оперативної доктрини та з нестачею ресурсів необхідних для підтримки безпеки мореплавства або проведення навчальних місій.

Після конфлікту 2008 року між Росією й Грузією, в якому Грузія втратила більшу частину своїх військово-морських сил, було прийнято рішення про об'єднання ВМС Грузії з береговою охороною. З 2009 року було утворено об'єднану Берегову охорону прикордонної поліції Грузії.