Вікнини

Населення села за переписом 2001 року становило 212 осіб, в 2011 році — 196 осіб.

В минулому по долині коло села було декілька великих джерел — безодней, які в народі на місцевому діалекті почали називати підземними вікнами або вікнинами. Поблизу одного такого джерела — водяного вікна, яке на сьогодні називається «Самсоновим» і заснувалось с. Вікнини.[1]

Проте питання про часи заснування села Вікнини, яке б ґрунтувалось на певних історичних документах, до цього часу залишається чітко не з'ясованим. Поки що таких матеріалів виявити не довелось. В народних переказах про це також нічого не говориться. Є лише згадки про те, що колись, у давнину, село складалося з дев'яти хат, але невідомо, чи це було в часи його заснування, чи пізніше. Політична ситуація України XVІ і XVІІ ст. була дуже напруженою і досить складною. Боротьба магнатських родів за землеволодіння, кріпацтво, посилення економічного та національного гніту, загострення класових суперечностей та боротьба українського народу проти своїх поневолювачів, часті набіги татар — все це тяжко відбивалося на житті трудового народу і спустошувало наш край.

В ті грізні часи інколи доводилося кидати рідні обжиті місця і рятуватися, тікати світ за очі. У XVІІ ст. тисячі людей з південних районів, рятуючись від татарських та турецьких навал, втікали до лісистої Волині і осідали на поруйнованих погоринських селах та в інших місцях, придатних для поселення. Вочевидь, ці обставини і спричинили виникнення села Вікнини.

Від діяльності колишнього поселення, зруйнованого на цьому місці, могла лишитися галявина, південний та південно-західний схил, наявність багатьох водних джерел, луг, річка — все це було придатним місцем для життя. Вочевидь, декілька сімей, рятуючись від жорстокостей того часу, прийшли сюди, осіли і дали початок селу Вікнини.

Про страхіття набігів татарської орди давні жителі села Вікнини знали, — темою стародавніх народних переказів, у переважній більшості, були перекази про набіги ворогів та боротьбу з ними. Колись, розповідали, у село прийшла дівчина-бранка, яка втікала з татарського полону, і тут, серед людей, знайшла собі притулок. Враховуючи обставини тих часів, можна вважати, що засновники с. Вікнини прийшли сюди, рятуючись від татарської та турецької навали.

З переказів відомо, що за селом, на підвищенні, за проваллям в Середній зміні, у давні часи стояла збудована жителями села вежа, на якій в ті тривожні роки завжди на варті стояв чоловік. Завдання вартового полягало в тому, щоб своєчасно повідомити населення про наближення небезпеки. Згодом, коли зникла небезпека татарських набігів, вежу зруйнував час. Старожили 1920-х років, які ще пам'ятали кріпаччину, тієї вежі вже не знали, але за переказами своїх батьків та дідів, показували місце, де вона стояла.[2]

У 1906 році село Перерославської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 26 верст, від волості 6. Дворів 72, мешканців 430[3].

Поблизу села виявлено поховання кінця ІІІ тисячоліття донашої ери. У 1964 році поблизу села в глиняній посудині знайдено скарб ІІІ — ІV століть нашої ери — фрагменти трьох фібул, бронзове кільце, два наконечники з бронзи і злиток свинцю.[4]

• Село Вікнини // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Хмельницька обласна рада. Білогірський район. Паспорт територіальної громади Вікнинської сільської ради (doc)
• Погода в селі Вікнини
• Дослідження є детальне вивчення, аналіз І класифікація топонімів
• [А. Артемчук, Н. Качуровська // Шляхами Білогірщини. Ст. 11-12]
• Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині: Археологія та стародавня історія Білогірського району
• Історія одного маленького села на Хмельниччині"Мої Вікнини" [А. Артемчук, К. Слопачук //Мої Вікнини.]