Вікторія Дикобраз

Дебютна збірка поезії «Семантика наших прикрас» вийшла друком у видавництві «Крок» у 2015 році. Дизайнеркою-верстальницею проєкту стала Олександра Корчевська.

Спільні проекти дизайнерів та поетів не є рідкістю, та все ж, зазвичай у них не надається належної уваги розвороту та окремій сторінці, а також її ідейному наповненню. Тому для нас так важливо було попрацювати над словом і образом водночас, – каже Олександра Корчевська.

Книжка стала зібранням символів і знаків, які зіграли певну роль у житті авторки. Чорний із жовтим у колористиці, монохромні фотографії, зумисна відсутність нумерації сторінок, візуально подібна до словникової типографіка — це те, що кидається в очі при розгляданні «Семантики наших прикрас». Кожен текст має супровід: назву, дату, ретельно підібраний коментар[1].

У короткій рецензії на збірку Андрій Тужиков зазначив[2]:

Наступне, що в цій збірці дає ефект розбитого скла — це різні поетичні форми та різні прийоми у різних частинах книги. Тут ми бачимо своєрідний екскурс по стилям і сучукрліту (вінегрет з бубабістів, трішки Покальчука, щіпка Іздрика), і техніки бітників, i навіть, якісь елементи хоку.

Після виходу першої збірки Вікторія Дикобраз фігурувала у суб'єктивних списках «24 сучасних українських письменників, яких варто прочитати»[3] та «Сім імен наймолодшого поетичного покоління»[4].

У 2015 році відбувся тур з літературними презентаціями по 19 містах України. У 2016 році книжка стала дипломантом премії «Золотий кларнет» як найкращий поетичний дебют з відзнакою за дизайн[5]

Приклад розвороту видання «Семантика наших прикрас», 2015

Atlas Weekend Festival Kyiv 2018 03

У 2016 році Вікторія Дикобраз стала лауреаткою ІІ премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Того ж року у «Смолоскипі» вийшла друга збірка поезій під назвою «Необхідне підкреслити», до якої увійшла значна частина конкурсних віршів. Над макетом і версткою видання цього разу працювала сама авторка. У графічному оформленні книжки було використано цитати кількох віршів двох інших молодих поетів[6].

	Тут немає зображень чи бонус-концентратів для уваги — лише текст і розмова усередині тексту. Натомість є гра. Лінії підкреслення, що просвітлюються зі зворотів віршів, підказують якісь «необхідні», часом просто цікаві моменти — на думку автора, звісно. Також тому і блакитний: звичний для нас колір виділеного тексту. «Необхідне підкреслити», зайве відсікти, а решта — на розсуд читача.
— авторка про «Необхідне»

Однак здебільшого Вікторія про другу збірку говорить іронічно[7]. Поетка та перекладачка Ія Ківа у своїй рецензії на «Необхідне підкреслити» так виводить на проблематику збірки[8]:

	Освоєння меж країни стає вибудовуванням власних меж. І за цим стоїть не лише цікавість до нових місць чи вражень, а й потреба все побачити на власні очі, перевірити, переконатися, бо в атмосфері суцільної дезінформації, маніпуляцій, «недовіри та злюдяності» намацувати те, що необхідно підкреслити, стає дедалі складнішим.
— Ія Ківа

У 2018 році поезії Вікторії Дикобраз увійшли до «Антології молодої української поезії III тисячоліття» видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». В антології представлено вибрані вірші понад 70-ти найпомітніших молодих українських поетів, чий творчий шлях (за кількома винятками) розпочався в третьому тисячолітті.

У 2019 брала участь у інклюзивному проєкті «Почути»[9], де автори читають свої вірші вголос і жестовою мовою.

Окремі вірші перекладені білоруською та англійською.