Віллі Шмельхер

Ві́ллі Шме́льхер (нім. Willy Schmelcher, нар.25 жовтня 1894, Еппінген, Гайльбронн — †15 лютого 1974, Саарбрюкен) — німецький будівельний інженер, нацистський політик, группенфюрер СС, генерал-лейтенант поліції, начальник поліційного управління, начальник поліції та СС генеральної округи Чернігів і генеральної округи Житомир.

Віллі Шмельхер
нім. Willy Schmelcher
Народився 25 жовтня 1894(1894-10-25)[1]
Еппінген, Хайльбронн, Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Помер 15 лютого 1974(1974-02-15)[1] (79 років)
Саарбрюккен, ФРН[1]
Країна  Німецька імперія
 Німеччина
 ФРН
Діяльність політик, інженер, офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА і СС[2][3]
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання Группенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Кільце «Мертва голова»

Життєпис

У 1911 році Шмельхер успішно закінчив реальне училище (середню школу) в рідному місті Еппінген. З серпня 1914 по вересень 1918 брав участь у Першій світовій війні у складі інженерних військ, а потім до січня 1920 року перебував у британському полоні. Склавши у 1920 році іспит на атестат зрілості у вищому реальному училищі Штутгарта, він вивчав цивільне будівництво у Вищій технічній школі Штутгарта і в 1925 році одержав диплом інженера. У 1927 році Державною екзаменаційною комісією йому було присвоєно кваліфікацію «державний архітектор у галузі цивільного будівництва», після чого Шмельхер працював у кількох будівельних компаніях. Після того, як уже в 1927 році він став фюрером СА, він у 1928 вступив у нацистську партію (членський № 90.783), а також став членом СС (членський № 2648). У 1928—1934 роках він був головою фракції нацистської партії у міській раді Нойштадт-ан-дер-Вайнштрассе. З 1930 р. він одержав звання фюрера СС, а з вересня 1932 по початок липня 1935 року керував 10-м полком СС у Кайзерслаутерні. З 1933 р. Шмельхер був депутатом райхстагу від НСДАП 9-11 скликань від виборчого округу 27 Рейн-Пфальц-Саар.[4] З березня 1935 до 1942 р. був начальником поліційного управління міста Саарбрюкен. З 1940 він був також адміністратором поліції у Меці та керівником цивільної адміністрації в армійському командуванні I.[5]

З 19 листопада 1941 року до 1 липня 1943 р. Шмельхер був начальником поліції та СС Чернігівської генеральної округи, а з 5 травня 1943 до 25 вересня 1943 року працював начальником поліції та СС Житомирської генеральної округи. З 30 грудня 1944 до 8 травня 1945 року він був начальником поліції та СС Вартеланду зі штаб-квартирою у Познані.[6]

З жовтня 1943 до початку травня 1945 Шмельхер був наступником Ганса Вайнрайха на посаді керівника Технічної невідкладної допомоги в Головному управлінні поліції охорони громадського порядку Третього Райху. Після закінчення війни Шмельхер у 1954—1962 роках був співробітником Департаменту цивільної оборони Міністерства внутрішніх справ Саарланду. Він помер у лютому 1974 року в Саарбрюкені.[7]

Нагороди

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #13052137X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  3. Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — 732 с. — ISBN 978-3-596-16048-8
  4. Vgl. Willy Schmelcher in der Datenbank der Reichstagsabgeordneten (нім.)
  5. Vgl. saarland-biografien/Willy Schmelcher Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine. на сайті www.saarland-biografien.de (нім.)
  6. Vgl. Commandements régionaux de la S.S. на сайті www.genealogies.free.fr (нім.)
  7. Vgl. Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich, Frankfurt am Main 2007, S. 542. (нім.)

Джерела
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2., aktualisierte Auflage. Fischer, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-596-16048-8.
  • Frank Flechtmann: Technische Nothilfe, Luftschutz und Zwangsarbeiter, in: Arbeitskreis Berliner Regionalmuseen (Hg.): Zwangsarbeit in Berlin 1938—1945, Berlin 2003, S. 141—153.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.