Вільгельм Берлін

Вільгельм Отто Юліус Берлін (нім. Wilhelm Otto Julius Berlin; 28 квітня 1889, Кельн15 вересня 1987, Гамбург) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Вільгельм Берлін
нім. Wilhelm Otto Julius Berlin
Генерал Берлін — крайній ліворуч у першому ряду (3 березня 1945).
Народився 28 квітня 1889(1889-04-28)
Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 15 вересня 1987(1987-09-15) (98 років)
Гамбург, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1909
Військове звання  Генерал артилерії
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева
Орден дому Гогенцоллернів
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе

Біографія

13 березня 1909 закінчив кадетський корпус, прийнятий в 14-й Баденський піхотної-артилерійський полк. З 1 жовтня 1910 по січень 1914 року навчався в об'єднаній артилерійсько-інженерній школі в Шарлоттенбурзі. З 1 лютого по 1 серпня 1914 рокувідвідував там же Військово-технічну академію, яку змушений був закінчити достроково в зв'язку з початком Першої світової війни.

З 2 до 25 серпня 1914 року — офіцер зв'язку Фортеці імператора Вільгельма II, з 26 серпня по 1 вересня 1914 — в комендатурі губернатора Страсбурга. 2 вересня 1914 року переведений в штаб 15-го резервного корпусу (Страсбург), з яким направлений в район бойових дій в Лотарингію; з 17 вересня 1914 по 1 травня 1915 року залишався на західному фронті. З 1 травня 1915 року — командир 216-ї мінометної батареї, з 6 липня 1915 року — командир роти 3-й батареї. З 17 липня по 25 вересня 1915 року воював на східному фронті потім полк був переведений на західний фронт і брав участь в бойових діях в лютому 1916 року. З 2 червня 1916 року — ад'ютант генерала важкої артилерії (командування № 8; 16 лютого 1917 року перетворене на командування № 126). З 10 по 15 вересня 1917 року пройшов навчальний курс у військовій хімічній школі («газова школа») в Берліні, після чого повернувся на фронт. З 25 липня по 1 серпня 1918 року тимчасово відряджений до Берліна; з 4 вересня 1918 року до кінця війни командував 2-м батальйоном 88-го резервного піхотного полку. Після Комп'єнського перемир'я, укладеного 11 листопада 1918 року, повернувся на батьківщину.

Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. У березні-квітні 1919 командував 1-ю добровольчою важкою батареєю. З вересня 1920 по жовтень 1923 року служив в штабах 13-го і 5-го артилерійських полків. 1 жовтня 1923 року призначений командиром 2-ї (прусської) батареї 5-го артилерійського полку в Фульді. В 1926 році переведений в 1-й відділ штабу, 1 квітня 1929 року — в 1-у батарею цього ж полку. 22 серпня 1929 року переведений в Імперське військове міністерство в Берлін, 1 жовтня 1930 року зарахований в інспекцію артилерії. 1 жовтня 1934 року призначений командиром 2-го дивізіону артилерійського (з 15 жовтня 1935 року — навчального артилерійського) полку (Ютербог). З 1 квітня 1936 року — старший офіцер артилерії в командуванні бронетанкових військ. З 12 жовтня 1937 року — командир 33-го артилерійського полку.

З початком Другої світової війни разом із своїм полком дислокований на заході. 30 вересня 1939 року очолив 101-е артилерійське командування, яким керував під час Французької кампанії. З 10 жовтня 1940 по 3 квітня 1943 — начальник 2-ї артилерійської школи в Ютербозі. 24 квітня 1943 року відправлений в діючу армію; з 1 травня по 6 червня 1943 року — командир 58-ї, з 7 червня 1943 року — 227-ї піхотної дивізії. З 13 по 23 лютого 1944 року очолював армійську групу «Нарва», після чого продовжив продовжив командування своєю дивізією. З 11 травня по 15 червня 1944 року тимчасово командував 26-м армійським корпусом, потім був переведений в резерв фюрера. Влітку 1944 призначений генералом артилерії Верховного командування вермахту і займав цю посаду до закінчення війни, з перервою з 27 лютого до 18 квітня 1945 року, коли командував новим 101-м армійським корпусом в Берліні. 8 травня 1945 року здався в полон американцям. 3 липня 1947 року звільнений.

Звання

Нагороди

Література

  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S.130
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.216

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.