Вільгельм II (граф Фландрії)

Вільгельм був старшим сином графині Фландрії і Ено Маргарити II від другого шлюбу.

Його мати в 1212 вийшла заміж за Бушара Авена, бальї Ено. Старша сестра Маргарити, Іоанна, графиня Фландрії і Ено, засудила цей шлюб, вважаючи його неприпустимим, оскільки Бушар ще дитиною був присвячений служінню Богу і поставлений протодияконом. Папа Інокентій III визнав цей шлюб в 1216 недійсним, але формально він розірваний не був, і подружжя продовжувало жити разом. Від цього шлюбу народилося 3 дитини, один з яких помер у дитинстві. В 1219 Бушар був поміщений у в'язницю, з якої його звільнили в 1221 з умовою, що він покине дружину і відправиться у Рим за відпущенням гріхів.

Поки він був у Римі, Маргарита за наполяганням сестри в 1223 вийшла заміж за Вільгельма II Дамп'єрра. Цей шлюб викликав скандал, оскільки перший шлюб розірвано так і не було. Конфлікт, що виник в результаті між родами Дамп'єрр і Авен, не вщухав кілька десятиліть. Авени заявляли про своє право первородства, а Дамп'єри не визнавали спадкоємцями зведених братів, називаючи їх бастардами.

В 1231 у після смерті батька Вільгельм успадкував сеньйорію Дамп'єрр.

В 1235 король Франції Людовик IX домігся примирення між Маргаритою і старшим з її синів від першого шлюбу Іоанном, передбачивши нерівний розділ спадщини: Авени отримували дві сьомих, а Дамп'єрри — п'ять сьомих. Але справа ускладнювалася тим, що частина спадщини знаходилося у Франції (графство Фландрія), а частина — в імперії (графство Ено).

5 грудня 1244 у померла бездітна графиня Іоанна (її єдина дочка, Марія, померла в 1236), після чого Фландрія і Ено перейшли до Маргарити. Але практично відразу знову виникла суперечка за спадщину між дітьми Маргарити. В 1245 імператор Фрідріх II заповів Маргариті ще й маркграфство Намюр, але воно знаходилося в заставі у французького короля за велику позику, яку король позичив імператору Константинополя Балдуїну II.

В 1246 у напередодні хрестового походу Людовик IX і папський легат Ед де Шатору домоглися примирення сторін, надавши графство Ено Авенам, а графство Фландрію — Дамп'єррам. Тоді ж Маргарита зробила Вільгельма своїм співправителем у Фландрії, а старшого сина Іоанна назначила првити графством Ено, не надаючи йому титулу співправителя. Після цього Вільгельм відправився разом з Людовиком IX в хрестовий похід, з якого повернувся в 1250.

Після повернення, Вільгельм підписав з Іоанном I Авеном 19 травня 1250 угоду з приводу Намюра, омаж на яке в 1249 Маргарита поступилася Іоанну. У тому ж році Римська курія визнала нарешті законні права Авенів.

Але 6 червня 1251 на турнірі в Тразені група лицарів вбила Вільгельма. Убитий Вільгельм дітей не залишив, тому Маргарита визнала своїм спадкоємцем іншого сина від другого шлюбу — Гвідо.

У вбивстві Вільгельма звинуватили Авенів, після чого боротьба між родами поновилася знову.

Дружина: з листопада 1247 (Левен) Беатриса Брабантська (1225 — 11 листопада 1288), дочка Генріха II (герцога Брабанту), і Марії Гогенштауфен, дочки Філіппа Швабського, короля Німеччини, вдова Генріха IV Распе, ландграфа Тюрінгії і антикороля Німеччини. Дітей не було.

• Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз. — ISBN 5-8071-0093-X

• COUNTS of FLANDERS 1244-1405 (DAMPIERRE). Foundation for Medieval Genealogy (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 22 грудня 2009.