Вільгельм IV (ландграф Гессен-Касселя)

Походив з Гессенського дому. Старший син Філіппа I, ландграфа Гессену, та Христини Веттін. Народився 1532 року в Касселі. З 8 років навчався під орудою батька, особливу увагу приділяв теологію та латині. Згодом навчався грецької мови й інших наук. 1546 року Вільгельма було відправлено до Страсбурга, де той вивчав французьку мову.

У 1547 році, коли його батько опинився в імператорському полоні після поразки в Шмалькальденській війні, Вільгельма було оголошено правителем Гессенського ландграфства. Фактично керувала регентська рада на чолі з матір'ю Вільгельма. 1552 року брав участь в укладанні Шамборської угоди між Францією, Гессеном, Пфальцем і Саксонією, спрямованої проти імператора Карла V. Того ж року після повернення батька передав його владу, але й далі брав участь у керівництві ландграфством.

У 1561 році побудував у Касселі першу в Європі астрономічну обсерваторію. У числі співробітників обсерваторії був один з перших прихильників геліоцентричної системи світу Крістофер Ротман. 1562 року представляв Гессен у Франкфурті під час виборів римським королем Максиміліана Габсбурга. Того ж року вступив у конфлікт з батьком щодо надання своїм зведеним братам титулів імперських графів. У відповідь Філіпп I скасував рішення, за яким Вільгельм повинен був одноосібно успадкувати Гессен. Тепер повинен був відбутися поділ на 4 частини. 1566 року в Марбурзі оженився з представницею Вюртемберзького дому.

Після смерті Філіппа I в 1567 році відповідно до заповіту останнього розділив Гессен з братами (юридично оформлено було у Зігенгаймську угоду 1568 року), отримавши Нижній Гессен з містом Кассель, графство Зегенгайм. Продовжив політику з впровадження лютеранства. Водночас став союзником французьких кальвіністів (гугенотів). Став разом з Фрідріхом III Віттельсбахом, курфюрстом Пфальца, та Августом Веттіном, курюфрстом Саксонії, одним з лідерів протестантів. 1570 року в Гейдельберзі доєднався до загального звернення протестантських князів Німеччини до французького короля Карла IX щодо захисту прав гугенотів.

У 1571—1585 роках Вільгельму IV після смертей графів Дітриха IV фон Плессе, графа VIII фон Гойя, Фрідріха II фон Діпольц та Георга Ернста фон Геннеберга вдалося розширити підвладну йому територію, отримавши місто Шмалькальден з округом. Згодом перетворив його на свою літню резиденцію.

1582 року долучився до розробки календарної реформи. 1583 року після смерті брата Філіппа II, ландграфа Гессен-Рейнфельса, успадкував також більшу частину колишнього графства Катценельнбоген. Того ж року підписав з майнцьким архієпископом Вольфгангом X фон Дальбергом Мерлауський договір, яким владнав прикордонні суперечки, розширивши володіння за рахунок майнцьких анклавів в Північному Гессені.

Помер в 1592 році в Касселі. Йому успадковував син Моріц.