Георг фон Пурбах

Георг фон Пурбах (нім. Georg von Peuerbach; 30 травня 1423, Пурбах біля Лінца — 4 квітня 1461, Відень) — австрійський астроном і математик, старший товариш і вчитель Реґіомонтана (від 1452). Першим у Західній Європі виклав птолемеєву теорію епіциклів. Автор посібника з астрономії, який користувався популярністю протягом двох сторіч.

Георг фон Пурбах
Georg von Peuerbach
Народився 30 травня 1423(1423-05-30)
Пурбах
Помер 4 квітня 1461(1461-04-04) (37 років)
Відень
Місце проживання Відень
Країна Австрія
Національність австрійці
Діяльність математик, астроном, викладач університету
Alma mater Віденський університет
Галузь астрономія, астрологія, математика
Заклад Віденський університет
Посада професор
Звання професор
Науковий керівник Johannes von Gmundend[1]
Відомі учні Реґіомонтан
 Георг фон Пурбах у Вікісховищі

Життєпис
Титульний лист «Епітоми Альмагеста Птолемея» Пурбаха—Реґіомонтана. Париж, 1496

Георг фон Пурбах вступив до Віденського університету навесні 1446 року, у доволі пізньому віці 23 роки. Видатні здібності дозволили йому через півтора року стати бакалавром, двома роками пізніше — ліціенатом, у лютому 1453 — магістром. Його вчителем математики був, ймовірно, Йоганн Гмунден. Під час навчання Пурбах кілька років провів у Німеччині, Франції та Італії. Вивчав астрономію в Римі, Феррарі, Болоньї, Падуї (там 1448 року з ним познайомився Мартин Русин[2]). В Італії Пурбах познайомився з Миколою Кузанським і Джованні Б'янкіні. Повернувшись на батьківщину, Пурбах деякий час перебував у вельми скрутному матеріальному становищі, поки не став придворним астрологом. Незабаром, з 1450 посів посаду професора математики й астрономії Віденського університету, де читав лекції як з астрономії та математики, так і з гуманітарних предметів.

В 1453/54 році Пурбах прочитав свій перший курс з теорії руху планет. За змістом курс був викладом основ геоцентричної теорії Клавдія Птолемея. Вчення про прецесії викладалося тут не за «Альмагестом» Птолемея, а за «Сабейським зиджем» ал-Баттані. Лекції Пурбаха супроводжувалися демонстрацією креслень і схем, а також просторових моделей. Вони мали величезний успіх і багато разів переписувалися вручну — збереглися численні їхні копії. За цими лекціями Пурбах склав навчальний посібник, де першим в Західній Європі виклав птолемеєву теорію епіциклів. Реґіомонтан видав його 1472 року під назвою «Нова теорія планет» (Theoricae Novae Planetarum), після чого протягом майже двох століть він був одним з найпопулярніших посібників з астрономії: до 1653 його видано латиною не менше 60 разів, також видавався в перекладі іншими мовами.

У 1456—1461 роках разом з Реґіомонтаном виконав багато спостережень затемнень, комет та сонячних висот, під час яких було відзначено, що «Альфонсові таблиці» дають помилку в кілька градусів. Пурбах склав допоміжні таблиці для складання астрономічних щорічників, написав підручник арифметики «Веселий курс з алгоритму». Він склав також «Трактат про пропозиції Птолемея про синуси й хорди», в якому тригонометрія хорд Птолемея порівнювалася з тригонометрією синусів. До трактату додавалися таблиці синусів із кроком в 10' і радіусом тригонометричного кола 6000 одиниць. Пурбах приділяв велику увагу устрою сонячних годинників й астрономічних інструментів; результати цих занять він висвітлив у лекціях (1458) і в ряді рукописів.

1456 року Пурбах спостерігав велику комету, яка пізніше була ототожнена з кометою Галлея. У праці Пурбаха, присвяченій цим спостереженням, зроблено спробу визначити розміри комети та її віддалення від Землі. У своїх розрахунках Пурбах виходив з того, що комету слід віднести до «підмісячного світу». Він дійшов висновку, що відстань до комети перевищувала 1000 миль, а її розмір — 80 миль; втім, ці оцінки занадто грубі, тому що вони менші реальних розмірів у десятки й сотні тисяч разів.

Сонячний годинник на південному боці собору Святого Стефана у Відні, сконструйований Пурбахом

Спільно з Реґіомонтаном працював над перекладом праць Клавдія Птолемея, в результаті чого 1473 року було опубліковано «Короткий виклад великого твору Птолемея». Пурбах спочатку мав у своєму розпорядженні текст «Альмагеста» Птолемея в перекладі Герарда Кремонського. Він поставив перед собою завдання підготувати скорочений текст цього твору, який можна було б застосовувати як навчальний посібник. Грецький текст «Альмагеста» йому надав кардинал Віссаріон. Цю працю Пурбах довів до VI книги, а завершив її Реґіомонтан. Опублікована вона була після смерті останнього (1496 року) у Венеції під назвою «Епітома Альмагеста Птолемея» (Epitome in Ptolemaei Almagestum).

Пурбах займався також астрономічними спостереженнями й виготовленням астрономічних інструментів. Зокрема, винайшов вимірювальний прилад (так званий геометричний квадрат), який, по суті, заміняв відсутні в той час таблиці тангенсів. Він розробив інструменти для визначення молодиків і повних місяців, інструмент для визначення висоти й декілька видів сонячного годинника, котрі широко застосовувалися до XVIII століття. 1451 року він сконструював годинник для собору Святого Стефана у Відні, який і зараз можна бачити на південному контрфорсі хорів.

На честь Пурбаха названо кратер на Місяці.

Праці

Див. також

На честь науковця названо астероїд 9119 Ґеорґпурбах[3]

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Marian Zwiercan. Marcin z Żurawicy zwany Król (z Przemyśla. de Polonia), (ok. 1422—1453) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974.— Tom XIX/4, zeszyt 83. — S. 580. (пол.)
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.