Вільховець (Богуславський район)
Вільхове́ць — село в Богуславському районі Київської області. Центр сільської ради якій підпорядковані села Семигори, Калинівка та Половецький Хутір. Населення — близько 600 жителів.
село Вільховець | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район/міськрада | Богуславський район |
Рада | Вільховецька сільська рада |
Основні дані | |
Населення | 616 |
Площа | 6,5 км² |
Густота населення | 94,77 осіб/км² |
Поштовий індекс | 09742 |
Телефонний код | +380 4561 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°33′00″ пн. ш. 31°00′26″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
148 м |
Водойми | струмок Безіменний |
Місцева влада | |
Адреса ради | 09723, Київська обл., Богуславський р-н, с.Вільхівець , вул.Шкільна, 3. |
Карта | |
Вільховець | |
Вільховець | |
Мапа | |
|
Назва
Розташування села серед вільхових зарослів, які раніше тут густо росли, очевидно і дали назву селу.
Географія
Розташоване за 15 км від райцентру та від залізничної станції Богуслав. Рельєф складний - горби та долини. Селом тече струмок Безіменний.
Історія
У липні 1668 в Вільховці відбулася битва між запорізькими козаками на чолі з Іваном Сірком і татарами, які в цій битві були розгромлені[1].
Перша письмова згадка про село датується 1700 роком в зв'язку з побудовою Свято-Михайлівська церква (перебудована у 1743 р.). На новому місці у 1880 -1887 рр. побудована церква в ім'я Успіня Пресвятої Богородиці (нині діюча). Основне заняття населення - землеробство, тваринництво.
Події, що відбувались у селі 1920 року, зокрема громадянська війна та продрозкладка стали основою для написання у 1968 році Т.Мельничук та П.Зелінського «Хліб насущний — червоний».
У січні 1921 р. махновці знищили групу продармійців з Богуслава на чолі з політпрацівником продзагону Г.Уколовим[2].
У 1922 р на території сільської ради створені перші колективні господарства — комуни, у які входили окремі селянські родини. У 1930 — х роках були організовані: колгоспи ім. Молотова, ім. Петровського, ім. Сталіна та «Червоний Хутір».
Як повідомляє в номері за 2 жовтня 1931 р. районна газета «Шлях колгоспника», колгосп «Червоний хутір» виконав план хлібозаготівлі лише на 22,1 % і був занасений на «чорну дошку». В 1932 р. постановою РКС від 02.01.1932 р. «За небажання організації хлібозаготівлі, за мляві темпи виконання плану, за бездіяльність» оголошена сувора догана правлінню колгоспу «Червоний хутір». В серпні 1933 року колгосп ім. Сталіна (голова Степенко), виконав план хлібозаготівлі на 2,6 %, колгосп ім. Молотова (голова Чорний) — на 3 % . Вони серед колгоспів, які «найганебніше відстають у виконанні плану хлібозаготівель.» У 1932 р. село занесено на «чорну дошку». Під час Голодомору 1932—1933 рр. у Вільховці померло 92 особи[2].
Село Вільхівець окуповане нациськими військами у липні 1941 року. 7 серпня село зайняте радянськими танкістами, проте 11 серпня 1941 року нацисти знову зайняли село, встановилася нова окупаційна влада. На примусові роботи з Вільхівця вивезено 186 осіб.
6 лютого 1944 року 404 ОКАБ, 200 ОКАБ та 496 ОКАБ визволили Семигори, а 9 лютого Вільхівець. За визволення Вільхівця відзначились ст. лейтенант Світко, сержант Аркадій Сокол, бійці О. Юрківський, П.Шаров. З фронтів Другої Світової війни не повернулись 310 воїнів-земляків з сіл Вільхівця, Семигір, Половецького, Калинівки. Їх імена увіковічені пам'ятними знаками, встановленими в селах Вільхівець та Семигори.
У 1972 році вільхівецький колгосп ім.. Горького об'єднався з москаленківським колгоспом ім.. Шевченка. Утворилося нове господарство - колгосп ім.. ХХІУ з'їзду КПРС. З 1989 р. колгосп став називатися - колгосп ім.. А. Синявського, з 1995 року - СТОВ «Вільхівець». В 1996 р. від'єдналися від господарства села Москаленки І Семигори. В Семигорах утворилося СТОВ «Семигори», а у Вільхівці СТОВ «Мрія». З 2006 року СТОВ «Мрія» - банкрот[3].
У Вільхівці загальноосвітня школа І — ІІІ ступеня, будинок культури, бібліотека, ФАП.
Демографія
У 1790 році тут було 117 дворів і 923 жителі, в 1970 р. — 1156 жителів, а в 2007 році — 1032 жителі (по сільській раді: Вільхівець - 527, Семигори -329, Половецьке — 107, Калинівка - 69).
Пам'ятки, визначні місця
Відомі люди
- Хоменко Євтихій Петрович, 1890 року народження, с. Вільховець Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Вільховець, колгоспник. Київським обласним судом 27 липня 1938 року засуджений до 7 років позбавлення волі. Реабілітований у 1992 році.
- П'ятниченко Сава Федорович (1885 р.н.) — житель села, репресований радянською владою у 1932 р. засуджений на 3 роки ув'язнення. Реабілітований у 1989 р.
- Тараненко Валерія Несторівна — українська художниця тканин і килимів, уродженка села.
- Половець Юрій Миколайович — уродженець села, заслужений вчитель України.
- Коршак Іван Григорович — уродженець села, заслужений вчитель України.
Джерела
- Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церков св. Михаїла, Успіння Пресвятої Богородиці с. Вільховець Київського воєв. Богуславського староства, з 1797 р. ВІльховецької волості Богуславського пов., з 1846 р. Канівського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. ttp://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/vilk_003.xml Церква Успіння Пресвятої Богородиці с. Вільховець
- Облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Olchowiec (5), w dokumentach Olchów albo Olechowiec… pow. kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 450. (пол.) — S. 450. (пол.)
- Olchowiec, wś, pow. kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 405. (пол.) — S. 405. (пол.)
- Село Вільховець | Історико-генеалогічний Aрхів України (укр.). Процитовано 24 березня 2020.
- Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років. Київська область. с. 136.
- Вільхівець. boguslav-rda.gov.ua. Процитовано 24 березня 2020.
- Вільховець, Богуславський р-н, Київська обл. - дерев'яна церква. derev.org.ua. Процитовано 24 березня 2020.
- Успенська церква, Вільховець. UA.IGotoWorld.com. Процитовано 24 березня 2020.
- «Наша Парафія» | УЦА | Успенська церква. Процитовано 24 березня 2020.