Вільям Генрі Перкін (молодший)
Вільям Генрі Перкін (молодший) (англ. William Henry Perkin Jr.; 17 червня 1860, Садбері, Мідлсекс, Велика Британія — 17 вересня 1929, Оксфорд, Велика Британія) — англійський хімік-органік.
| Вільям Генрі Перкін | |
|---|---|
| англ. William Henry Perkin, Jr. | |
 | |
| Народився |
17 червня 1860 Садбері (Лондон)d |
| Помер |
17 вересня 1929 (69 років) Оксфорд, Англія, Велика Британія[1] |
| Місце проживання | Англія |
| Країна |
 Велика Британія |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater |
Королівський коледж Вюрцбурзький університет Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Галузь | органічна хімія |
| Заклад |
Університет Геріот-Ватт Вікторія Університет Манчестера Оксфордський університет |
| Науковий керівник | Адольф фон Беєр |
| Аспіранти, докторанти | Frederick Kippingd, Роберт Робінсон і Волтер Норман Говорт |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Баварська академія наук, Бельгійська королівська академія медициниd і Королівське товариство Единбурга |
| Батько | Вільям Генрі Перкін |
| Брати, сестри | Артур Джордж Перкін |
| Нагороди |
Медаль Деві (1904) Королівська медаль (1925) |
Біографія
Син Вільяма Генрі Перкіна (старшого). Навчався в хімічному коледжі в Саут-Кенсингтоні (1877-1880), потім у Німеччині у Йоханнеса Вісліценуса (1880) та Адольфа Байера (1882). Професор університетів в Единбурзі (з 1887), Манчестері (з 1892) і Оксфорді (з 1912).
Наукова діяльність
Розробив методи синтезу поліметиленових сполук на основі ацетооцтового, бензоілоцтового та малонового ефірів. Роботи Перкіна з синтезу і дослідженню аліциклічних сполук послужили А. Байєру основою для створення «теорії напруги» циклічних систем. Вивчав терпени, алкалоїди, гематоксилін та бразілін.
Примітки
- Перкин Уильям Генри (младший) // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.