Вілья-Бальєстер

Вілья-Бальєстер (ісп. Villa Ballester) — місто округу Хенераль-Сан-Мартін провінції Буенос-Айрес, Аргентина. Складова частина Великого Буенос-Айреса. Засновано місто 26 жовтня 1889 р. У місті Вілья-Бальєстер знаходиться однойменна станція залізниці ім. Мітре, яка поєднує населений пункт зі столицею..

Вілья-Бальєстер
ісп. Villa Ballester
центр Вілья-Бальєстер
Основні дані
34°31′ пд. ш. 58°32′ зх. д.
Країна  Аргентина
Регіон Буенос-Айрес
Засновано 26 жовтня 1889
Населення 35 301
Агломерація Великий Буенос-Айрес
Висота НРМ 26 ± 1 м
Назва мешканців ballesterense
Телефонний код (+54) 011
Часовий пояс Час в Аргентині (Аргентина)
GeoNames 3427467
Поштові індекси B1653
Міська влада
Мер міста Фернандо Адріан Морейра
Вебсайт sanmartin.gov.ar
Мапа
 Вілья-Бальєстер у Вікісховищі

Історія
Педро Бальєстер
Костел Богородиці Мерсед

Педро Бальєстер (4 грудня 1849 — 5 вересня 1928) розпочав закладку міста в пізні 1880-тих рр. на території, якою володіла його родина. Головною складовою успіху нового міста була лінія залізниці, яка забезпечила швидке сполучення з Буенос-Айресом. Місто було названо на честь партнерства комерсантів Педро Бальєстера та Гільєрмо Лакросе «Громада Вілья Бальєстер».

Після Першої світової війни Вілья-Бальєстер була маленьким німецьким містечком, але 1950 р. тут осіло багато вихідців з СРСР. Отож виникла потреба у православному храмі. Спочатку храм св. Сергія Радонезького містився у приватному будинку, але згодом його розмістили на терені маєтку російського генерала-емігранта Шварца. Цю ділянку у парку подарувала вдова — генеральша. Будівничим та почесним старостою і регентом хору був князь Михайло Горчаков, який сам возив тачкою цеглу. Храм не зберігся[1][2].

Українські акценти

В місті розташовувалася православна церква св. Володимира, образи та полотна для якої написав колишній київський архітектор та художник Микола Шехонін.

1938 р. тут придбав невелику садибу з будиночком на три кімнати український художник Віктор Цимбал, де прожив багато років з дружиною Тетяною Михайлівською-Цимбал — діячкою українського громадського руху в Буенос-Айрес[2].

Примітки
  1. Малаков, Дмитро (2017). Архітектор Шехонін. Три епохи (українська). Київ: Кий. с. 320 с.
  2. Вілла Баллестер. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.