Міська агломерація

В основі агломерації лежить одне або декілька компактно розташованих (конурбація) міст. Агломерація створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти; вирізняється високим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також значною чисельністю населення; справляє вирішальний перетворювальний вплив на довкілля, змінюючи економічну структуру території та соціальні аспекти життя населення; має високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію його елементів.

Агломерація в Україні не є адміністративною одиницею, але категорією містобудування і повсякденного життя мешканців великих міст. Але в західних країнах, наприклад в США, утворюються уряди агломерацій (лат. metro government — столичний уряд).

Моноцентричність міської агломерації з одним місто-ядром, яке підпорядковує своєму впливові усі інші поселення, розташовані в його приміській зоні, і набагато перевищує їх за своїм розміром і економічним потенціалом. В американській статистиці називаються «Метрополітенський статистичний ареал (МСА)» ((грец. metropolis) — головне місто, столиця).

Сукупність міст без домінуючого центра називається «конурбація» (від лат. con — з, разом і лат. urbus — місто). Це — поліцентричні міські агломерації, що мають кілька взаємопов'язаних міст-центрів (наприклад, агломерації Донбасу).

У міських агломераціях і конурбаціях можна досить чітко виділити найбільш густо населене основне або центральне урбанізоване ядро і периферію, що оточує його.

Міські агломерації значно відрізняються одна від одної за чисельністю населення, розміром території, кількістю населених пунктів.

Питання віднесення міст і сіл до певної агломерації залежить від пов'язаності їх мешканців з головним містом, або декількома поселеннями агломерації. Вільність вибору місця роботи в межах агломерації, розвинений і доступний транспорт (електропотяги, метро, автобуси, пороми), достатньо розвинена мережа автодоріг зумовлює свободу для мешканців агломерації жити і працювати в одному географічному і економічному організмі. В цілому в практиці планування міст агломерація визначається як передміська зона. У межах агломерації планується швидкий громадський транспорт для доставки працівників на робочі місця; зони відпочинку і дачні селища. В українському містоплануванні прийнято визначати такі зони для міст з населенням понад 50 тис. мешканців, які в свою чергу не є передмістям іншого більшого міста. Також існують селищні агломерації, де зрощені селища і села утворили єдиний територіальний і економічний комплекс.

• масові трудові, навчальні, побутові, культурні і рекреаційні поїздки (маятникові міграції)
• 1,5-годинна доступність транспортними коридорами (залізницями, автодорогами і річками)
• наявність регулярних приміських електропоїздів, автобусів, теплоходів
• знаходження підлеглих поселень в межах своїх адміністративних регіонів окрім самих тіснопримикаючих
• спільність аеропорту, залізничного вузла-терміналу,
• щільне розселення по транспортних коридорах

Не враховуються:

• пряма відстань (без врахування інших чинників)
• близькі підлеглі поселення без прямого зв'язку по транспортних коридорах
• неблизькі самодостатні міста.

Значну роль у формуванні нових поглядів на містобудування відіграла Всесоюзна нарада з містобудування в Москві у 1960 р., а також нарада в Києві, що відбулася згодом. У їх матеріалах було сформульовано основні засади планування та забудови міст на сучасному етапі розвитку суспільства. Було переглянуто багато вже сталих та загальноприйнятих положень і передумови розвитку міст. Остаточно сформувалася система проєктування міст — від розробки проєктів районного планування, генеральних планів міст до проєктів детального планування і окремих об'єктів архітектури. Основою розвитку міст, регулювання їх росту, складання регіональної схеми планування перспективної мережі населених пунктів УРСР була розробка проєктів районного планування, які пов'язували розвиток економіки з системами розселення. Що, звісно, продовжувало концепцію радянської урбанізації, яка склалася ще за Сталіна. Щоправда, при цьому, вона мала більш завершений характер й стосувалася фактично усієї території УРСР, а не окремих регіонів так чи інакше включених до ВПК. Тим самим було створено передумови для більш обґрунтованого вибору планувальної структури і напрямів росту міст, характеру розвитку міського транспорту, забезпечення електроенергетикою і водою, розбудові культурно-побутового обслуговування населення, а також ландшафтно-кліматичної оцінки території. Схеми районного планування відіграли значну роль в поліпшенні розселення населення в Донбасі і Криворіжжі, сприяли розвитку міст і селищ для груп шахт і підприємств.

• Міські агломерації України
• Метрополійна територія
• Міська зона
• Мегалополіс

• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. Проблемы изучения городских агломераций. — М., 1988.
• (рос.) Лаппо Г. М. Развитие городских агломераций в СССР. — М. : Наука, 1978. — 152 с.
• (рос.) Лаппо Г. М., Любовный В. Я. Городские агломерации в СССР и за рубежом. — М. : Знание, 1977.
• (рос.) Петров Н. В. Городские агломерации: состав, подходы к делимитации // Проблемы территориальной организации пространства и расселения в урбанизированных районах. — Свердловск, 1988.

• Агломерація (мегаполіс) // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 5.
• Агломерація міська // ВУЕ