Вілянув

Вперше згадується в офіційних документах на початку XIII століття під назвою Мілянув (пол. Milanów). До кінця 30-х років XIV століття поселення Мілянув було власністю монахів-бенедиктинців, у 1338 воно перейшло у власність Тройдену, який мав титул князя черського та сохачевського. У цьому ж столітті власником поселення став мазовецький князь Казимир, який, у свою чергу, отримав його у володіння від лицаря Станіслава зі Стшельчикова. Власники Мілянова змінювалися досить часто. У 1677 Мілянув перейшов у власність руському воєводі Марекові Матчинському, який, до того ж, був коронним підскарбієм та другом короля Яна Собеського.

Ян Собеський за допомогою Матчинського збудував у Мілянові резиденцію, наближену за особистим бажанням короля до західноєвропейських зразків, яка отримала назву Вілла Нова (італ. Villa Nova). Західна архітектурна традиція гармонійно співіснує в ній з античною та польською. Від назви палацу й походить нинішня назва спочатку населеного пункту, а потім — і столичної дільниці. До моменту смерті короля Яна Собеського у 1696 Вілла Нова двічі перебудовувалася.

Після смерті Яна Собеського темпи розвитку палацу та всього поселення значно сповільнилися. Друга хвиля розвитку почалася у 1720, коли власницею стала дружина великого коронного гетьмана Ельжбета Сенявська. Вілянув активно розбудовувався і при її доньці, Ізабеллі Любомирській, і при онуці Александрі Любомирській (після укладення шлюбу — Потоцькій). Робота над палацом була повністю завершена у 1870. У 1892 став власністю графа Браницького, до часів Другої світової війни палац належав його нащадкам. В часи Першої та Другої світової війни був розграблений та частково зруйнований. У 1945 був націоналізований та включений до складу Національного музею у Варшаві.

На початку XIX століття були побудовані «філії» палацу Вілянув — Морисін (пол. Morysin), Натолін (пол. Natolin) та Ґуцін (пол. Gucin), названі на честь нащадків Станіслава Потоцького (чоловіка Александри Любомирської).

Наприкінці XIX століття Вілянув — популярне місце відпочинку серед жителів польської столиці. У 1891 до Вілянува почала прокладатися залізнична колія, у 1892—94 туди почали курсувати потяги — спочатку використовувалася кінна тяга, невдовзі потім її замінили локомотивами.

У 1951 включений до складу Варшави. З 1976 по 1994 — частина дільниці Мокотув. З 1994 по 2002 — столична ґміна Варшава—Мокотув. З 2002 — одна з вісімнадцяти дільниць Варшави.

Початкова назва — Міляново (пол. Milanowo), або Мілянув. У середньовічних записках зустрічаються також назви Милинов (пол. Mylynow), Мільоново (пол. Milonowo) та Мільонув (пол. Milonów). Походить від власних назв Мільон (пол. Milon) та Мілян (пол. Milan), які, у свою чергу, ймовірно, походять від імен Мілослав, Мілобрат та ін.

Сучасний варіант — Вілянув — найімовірніше пов'язаний з палацом Вілла Нова, побудованим у XVII столітті.

Вілянівський палац. Художник Зиґмунт Фоґель. 1791-92

Палац Вілла Нова у Вілянуві є одним із найцінніших пам'ятників польської національної культури. Він був улюбленою літньою резиденцією короля Яна III Собеського. У 1805 там почав діяти один із перших музеїв Польщі — тоді Станіслав Потоцький, видатний діяч епохи Просвітництва, відкрив свою резиденцію для відвідувачів. Під час Другої світової війни та гітлерівської окупації Польщі у палаці розміщувалися місцеві відділи СС. 12 вересня 1944 останні власники палацу — представники роду Браницьких — були евакуйовані німецькими військами до Нєборова (пол. Nieborów), звідки після повалення нацистського режиму в Німеччині були вивезені співробітниками НКВС до СРСР. У 1945 був переданий у державну власність. У 1954 на території палацу були проведені генеральний ремонт і консервація багатьох пам'ятників.

Палац є одним з найкрасивіших пам'ятників європейського бароко. Тут також проводяться культурні події, а у прилеглих садах люблять прогулюватися жителі польської столиці. Є одним з небагатьох пам'ятників у Варшаві, що майже не постраждали під час Другої світової війни.

Церква св. Анни

Мавзолей Потоцьких

Парк біля Вілянівського палацу

Офіційно Вілянув ділиться на вісім районів:

• Вілянув Високі (пол. Wilanów Wysoki)
• Вілянув Нізкі (пол. Wilanów Niski)
• Вілянув Крулєвський (пол. Wilanów Królewski)
• Блоні Віляновські (пол. Błonia Wilanowskie)
• Повсінек (пол. Powsinek)
• Завади (пол. Zawady)
• Кемпа Завадовська (пол. Kępa Zawadowska)
• Повсін (пол. Powsin)

Однак є ще традиційний поділ Вілянова, який значно відрізняється від офіційного. За ним район Завади ділиться на такі одиниці:

• Надвілянувка (пол. Nadwilanówka)
• Надвіслянка (пол. Nadwiślanka)
• власне Завади
• Бартики (пол. Bartyki)

Кемпа Завадовська визначена правильно.

Повсін ділиться на такі одиниці:

• Замость (пол. Zamość)
• Лятошки (пол. Latoszki)
• Ліси (пол. Lisy)
• Кемпа Лятошкова (пол. Kępa Latoszkowa)

На території району Блоні Віляновські розрізняють такі одиниці:

• Воліца (пол. Wolica)
• Натолінський парк (пол. Park Natoliński)

До складу району Вілянув Крулєвський входить Морисін.

Вілянув Нізкі та Вілянув Високі за традиційним поділом об'єднуються в один район.

Вілянув межує:

• на заході — з дільницею Урсинув
• на півночі — з дільницею Мокотув
• на сході — з дільницею Вавер (розташована на правому березі Вісли)
• на півдні — з ґміною Констанцин-Єзьорна (Пясечинський повіт)

• Вілянівський палац
• Палацово-парковий ансамбль у Натоліні (пол. Zespół pałacowo-parkowy w Natolinie)
• Музей Плакату (пол. Muzeum Plakatu w Wilanowie)
• Мавзолей Станіслава Костки й Александри Потоцьких (пол. Mauzoleum Stanisława Kostki i Aleksandry Potockich)
• Вілянівський цвинтар (пол. Cmentarz w Wilanowie)
• Храм Провидіння Божого (пол. Świątynia Opatrzności Bożej)
• Церква св. Анни (пол. Kościół św. Anny)
• Церква св. Єлизавети (пол. Kościół św. Elżbiety)
• Варшавська мечеть
• Містечко Вілянув (пол. Miasteczko Wilanów)
• Затока червоних свиней (пол. Zatoka czerwonych świń)

• Природний заповідник Морисін (пол. Rezerwat przyrody Morysin)
• Скарпа Урсиновська (пол. Rezerwat krajobrazowy Skarpa Ursynowska)
• Натолінський ліс (пол. Rezerwat przyrody Las Natoliński)
• Завадовські острови (пол. Wyspy Zawadowskie)

• Вілянув // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Офіційний сайт дільниці Вілянув (пол.)
• Сайт Warszawikia (пол.)