Ян III Собеський

Ян III Собе́ський (пол. Jan III Sobieski; 17 серпня 1629, Олесько — 17 червня 1696) — монарх Речі Посполитої, король польський, Великий князь Литовський, Великий князь Руський з 1674 року, великий коронний маршалок з 1665 року, польний гетьман коронний з 1666 року, великий коронний гетьман з 1668 року. Своїм військовим талантом надовго забезпечив Речі Посполитій спокій на південних кордонах. Його вважають національним героєм Польщі.

Ян III Собеський
пол. Jan III Sobieski
Король Польщі
Великий князь Литовський
Великий князь Руський
1674 — 1696
Коронація: 2 лютого 1676
Попередник: Михайло Корибут Вишневецький
Наступник: Август II Фрідріх
 
Народження: 17 серпня 1629(1629-08-17)[1][2][…]
Олесько, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Смерть: 17 червня 1696(1696-06-17)[3][4][…] (66 років)
Вілянівський палац, Вілянів, Мазовецьке воєводство (1529—1795), Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[5]
Поховання: крипта святого Леонарда і Church of the transfiguration of Jesus Christ in Warsawd
Країна: Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Релігія: католицтво
Освіта: Ягеллонський університет
Рід: Собеські
Батько: Якуб Собеський
Мати: Софія Теофіла Даниловичівна
Шлюб: Марія Казимира
Діти: Якуб Людвік Собєський, Марія Тереза ​​Собєськаd, Тереза ​​Кунегунда Собеська, Александер Собєський, Константій Владислав Філіп Собеський, Тереза ​​Теофіла Собєськаd, Аделаїда Людвіка Собеськаd і Ян Собеський
Автограф:
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Роботи у  Вікіджерелах

Ян III. Король Польщі, великий князь Литви, України тощо (1689)

1684 р. Папа Інокентій XI надав йому почесний титул Defensor Fidei (Захисник віри) та Orthodox Majesty (Православна Величність).

Біографія

Дитинство, юність, навчання

Народився в Олеську (нині селище міського типу Буської громади, Львівська область), у сім'ї магната Якова Собеського та його другої дружини — представниці спольщеного руського роду Софії Теофіли з Даниловичів. Дитячі роки провів разом зі старшим братом Мареком у Жовкві. Навчались у Кракові, Брюсселі.

Кар'єра

24 липня 1648 року після звістки про смерть короля Владислава IV разом зі старшим братом Мареком виїхав з Брюсселя додому. Учасник воєн проти Богдана Хмельницького, зокрема, облоги Замостя (1648), битв під Зборовом, Берестечком (був важко поранений в голову, ледь не потрапив до татарського полону), Жванцем. Після дуелі проти Михайла Казимира Паца через панну Орховську — доньку Павла, гувернера Собеських[6] — лікувався у Львові. Від батька отримав Яворівське староство, був 2 липня 1649 року. 1659 року вперше був послом сейму. 19 березня 1660 року став стрийським старостою.

Як полковник кварцяного війська служив під командуванням хорунжого коронного Олександра Конецпольського, 16 жовтня 1655 року склав присягу на вірність королю Швеції.[7] У жовтні 1672 року розбив чамбули татар на лінії Краснобрід — Наріль — Немирів — Комарне — Калуш.

У серпні-вересні 1666 року разом з дружиною мав майнову суперечку з Гризельдою та Міхалом Вишневецькими, посередником був белзький каштелян Олександр Людвік Незабітовський гербу Любич[8].

Добився від короля Франції пенсії за інформаційну службу та конкретну політичну діяльність на користь французького двору, що було близьким до терміну державна зрада[9].

Правління

На початку свого королівського правління підписав невигідний для Польщі Журавненський мир (1676) з Мехметом IV, але одночасно провадив переможні баталії з Османською імперією: битви біля Підгайців і Хотина (саме після Хотинської битви 1673 року обраний королем), «Віденську відсіч» 1683 року.

У 1684 році відновив козацтво на Правобережній Україні і протягом останньої чверті XVII століття підтримував гетьманування там Остапа Гоголя, Стефана Куницького, Андрія Могили, Григорія Гришка, Самійла Самуся, полковництво Семена Палія. Правобережне козацтво брало участь у молдавських походах Яна III Собеського 1685, 1686 і 1691 років.

Наприкінці лютого 1676 року Ян III Собеський запросив на свої коронаційні урочистості до Варшави наказного правобережного гетьмана Остапа (Євстафія) Гоголя. Сейм дав дозвіл козакам право розміщуватись у Димерському старостві і виплачувати певні суми з коронного скарбу. Наказний гетьман мав сформувати 4000-не військо для боротьби з турками.

Головною метою його зовнішньої політики було відвоювання Правобережної України від Османської імперії, що дало б змогу покращити становище Польсько-Литовської держави за рахунок економічного та військового потенціалу українських земель. На той час Правобережна Україна стала ключовою ланкою у відносинах між Московською державою, Річчю Посполитою, Османською імперією та залежним від них Кримським ханством.

1684 року був ініціатором утворення антиосманського союзу Австрії, Венеції, Святого престолу та Речі Посполитої. Того ж 1684 р. Папа Інокентій XI надав почесний титул Defensor Fidei (Захисник віри) та Orthodox Majesty (Православна Величність) королю Речі Посполитої, Великому князю Литовському, Руському, Смоленському, Сіверському, Чернігівському тощо Яну III Собеському, який очолив командування армії християнської коаліції (в тому числі й з українських козаків) під час героїчної Віденської битви, що вважається поворотним моментом в історії Європи, який запобіг її завоюванню Османською імперією.

1686 року уклав Вічний мир з Московською державою, закріпивши поділ України. По суті це був вимушений крок під тиском Москви, а Сейм Речі Посполитої ратифікував цей договір тільки у 1764 році знову ж таки під тиском Москви.

Політично був пов'язаний із Францією та Австрією. Прагнув до зміцнення королівської влади, що викликало сильну опозицію магнатів.

Останній рік найчастіше перебував у Жовкві, Яворові чи Вілянові, потерпав від ростучої водянистої пухлини. Помер 17 червня 1696 року від апоплексії (геморагічного інсульту)[10] у Вілянівському палаці поблизу Варшави. Похований у крипті Св. Леонарда у Кракові.

Титул

Повний титул:

  • Dei Gratia Rex Fidei Defensor Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Kijoviae, Volhyniae, Podlachiae, Severiae, Czernichoviaeque, etc
пол. Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, Kijoviae, Volhyniae, smoleński, siewierski i czernihowski.
укр. З Божої ласки король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфляндський, Київський, Волинський, Смоленський, Сіверський і Чернігівський.

Власність, фундації

Вшанування

Пам'ятники

Меморіальні таблиці
  • Бучач (у 2016 році відновлена до попереднього вигляду; офіційне відкриття — 31 липня, на День міста).

Вулиці

Галерея

Родовід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн Собеський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марк Собеський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина Ґдешинська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Яків Собеський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Яків Снопковський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гедвіґа Снопковська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Гербурт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн ІІІ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Станіслав Данилович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн Данилович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина Тарло
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Теофіла Даниловичівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Станіслав Жолкевський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Жолкевська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Реґіна Гербурт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Родинні зв'язки
Софія з Жолкевських Данилович
 
 
 
Іван Данилович
 
Ядвіґа Снопковська
 
 
 
Марко Собеський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Теофіла Даниловичівна Собеська
 
 
 
 
 
 
 
Яків Собеський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн ІІІ Собеський
 
 
 
 
 
 
 

Діти, зокрема:

Цікаві факти
  • Йоан III Собеський мав найбільше дітей серед польських королів — 14.[16]
  • У 1677 році під час перебування в Гданську Ян III Собеський кілька разів відвідував відомого астронома і власника декількох пивоварних заводів Івана Гевелія. Король охоче користувався його прибудинковою астрономічною обсерваторією. 21 жовтня 1677 року король Ян III визначив вченому довічну зарплату в розмірі 1000 злотих, 3 грудня 1677 року звільнив пивоварні заводи Яна Гевелія від всіляких податків. На доказ вдячності 1690 року астроном одне з сузір'їв південного неба назвав Щитом Собеського (Scutum Sobiescianum).
  • Видатний польський художник Я. Матейко підкреслював, що Йоан Собеський був русином: ,,Нагадати, панове, вам прагну, що король наш герой був русином, а довгий час мешкаючи в Олеську, Жовкві, Львові і т. д., зі зворушенням про ті сторони часто згадував. (…) Великий король русин, який мав однак стільки у своєму серці любові для краю, був водночас гордістю Польщі як спільної нам всім вітчизни" (A. Świątek ,,Lach serdeczny. Jan Matejko a Rusini").

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118557769 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Czech National Authority Database
  4. RKDartists
  5. Ян III Собеский // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Przyboś Adam. Pac Michał Kazimierz h. Gozdawa (ok. 1624—1682) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/4, zeszyt 103. — S. 721—722. (пол.)
  7. Red. Jan III Sobieski h. Janina (1629—1696)… S. 413 (пол.)
  8. Majewski W., Przyboś Adam. Niezabitowski Aleksander Ludwik h. Lubicz (zm. 1675) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — t. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 96. (пол.)
  9. Ярослав Дашкевич. Павло Тетеря // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 262. — ISBN 5-203-01639-9
  10. Red. Jan III Sobieski h. Janina (1629—1696)… S. 413
  11. Tomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 118. (пол.)
  12. Pomorzany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 748. (пол.) — S. 748. (пол.)
  13. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
  14. Василь Слободян. Християнські храми Золочева / Золочів // «Галицька брама». — № 1-2 (145—146), 2007 (січень—лютий). — 40 с. — С. 26.
  15. І. Єзерська. Чоловічі та жіночі імена за метриками хрещень катедрального костелу Львова (XVII ст.) // Український історичний журнал. — К., № 2 (491) за березень-квітень 2010. — С. 211. — ISSN 0130-5247
  16. Ciekawostki Архівовано 12 лютого 2009 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.