Віолета Чаморро

Віолетта Чаморро
	ісп. Violeta Barrios de Chamorro
	Віолетта Чаморро
Президент Нікарагуа
	25 квітня, 1990 — 10 січня, 1997
Попередник	Даніель Ортега
Наступник	Арнолдо Алеман
	25 липня 1998 — 9 серпня 1999
Народився	18 жовтня 1929 (92 роки); Рівас, Нікарагуа
Відомий як	політична діячка, журналістка
Країна	Нікарагуа
Освіта	Our Lady of the Lake Universityd і Blackstone College for Girlsd
Політична партія	National Opposition Uniond
У шлюбі з	Педро Хоакін Чаморро Карденал
Діти	Cristiana Chamorro Barriosd, Carlos Fernando Chamorrod, Claudia Chamorro Barriosd і Pedro Joaquín Chamorro Barriosd
Нагороди	Freedom Awardd (1990) Медаль Джузеппе Моттиd (2005)
	violetachamorro.org.ni
	Медіафайли у Вікісховищі

Віолетта Чаморро (ісп. Violeta Chamorro; нар. 18 жовтня 1929, Рівас, Нікарагуа) — нікараґуанська політична та державна діячка, журналістка, перша жінка-президент Нікарагуа з 1990 до 1997 року. Третя жінка, яка обіймала посаду очільниці держави в Латинській Америці після Ісабель Перон та Лідії Ґейлер Техади.

Життєпис

Народившись 18 жовтня 1929 року в місті Рівас, у родині заможних землевласників на півдні Нікараґуа[1]. Початкову освіту здобула в місті Ґранада, середню у столиці, місті Манаґуа. Згодом навчалася у коледжі в Сан-Антоніо, штат Техас, у 1945 році в коледжі у Вірджинії, США. У червні 1947 року її батькові поставили діагноз — рак легенів, і вона повернулася в Нікараґуа, не закінчивши навчання в США.

Віолетта Чаморро, 1990 рік

У грудні 1950 року Віолетта Чаморро вийшла заміж за Педро Хоакіна Чаморро, згодом відомого лідера опозиції в роки диктатури Анастасіо Сомоси. Після смерті чоловіка, у 1978 році, змінила його на посаді редактора опозиційної газети «La Prensa». Після падіння режиму Сомоси увійшла до складу революційної хунти, проте вже за рік, у квітні 1980 року, пішла у відставку на знак протесту проти посилення впливу сандіністів в коаліційному уряді, який очолював Даніель Ортеґа.

На президентських виборах перемогла сандиністського кандидата Данієля Ортеґу, незважаючи на те, що сандіністи контролювали уряд та ресурси. Чаморро виграла у 7 з 9 адміністративних округів і отримала 55,2 % підтримки виборців проти 40,8 % у Даніеля Ортеґи.

Обрана президентом Нікараґуа, від Національної опозиційної спілки, 25 квітня 1990 року.

Здійснила в країні процес національного примирення, скасувала обов'язкову військову службу, лібералізувала економіку. Після завершення президентських повноважень в січні 1997 року більше не займається політичною діяльністю, живе в своєму будинку в Манагуа.

Примітки

Pallais, María L (March–April 1992). Violeta Barrios de Chamorro. La reinamadre de la nación. Nueva Sociedad (Spanish) (Buenos Aires, Argentina: Fundación Foro Nueva Sociedad) (118): 89–98. ISSN 0251-3552. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 30 серпня 2015.

Джерела

І.І.Дахно. Країни світу: Енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА» 2004. - 608 c. c.356.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віолета Чаморро

Барріос де Чаморро // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Pallais_(1992)-1] Pallais, María L (March–April 1992). Violeta Barrios de Chamorro. La reinamadre de la nación. Nueva Sociedad (Spanish) (Buenos Aires, Argentina: Fundación Foro Nueva Sociedad) (118): 89–98. ISSN 0251-3552. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 30 серпня 2015.