Віппер Роберт Юрійович

Роберт Юрійович Віппер (нар. 14(02) липня 1859, Москва — пом. 30 грудня 1954, там само) — історик, академік АН СРСР (1943).

Віппер Роберт Юрійович
рос. Роберт Юрьевич Виппер
Народився 2 (14) липня 1859
Москва, Російська імперія[1]
Помер 30 грудня 1954(1954-12-30)[1] (95 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівичий цвинтар
Місце проживання Російська імперія
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
 Латвія
Національність росіяни
Діяльність історик
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd
Галузь історія
Заклад Латвійський університет, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Імператорський Московський університетd, Інститут історії АН СРСР і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Ступінь доктор історичних наук
Вчителі Гер'є Володимир Іванович
Відомі учні Viacheslav Petrovich Volgind, N. M. Druzhinind, Микола Лукін, Неусихін Олександр Йосипович і Pyotr Fyodorovich Preobrazhenskyd
Членство Академія наук СРСР
Нагороди

 Віппер Роберт Юрійович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Москві в родині педагога. Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету (1880). Викладав у Московській жіночій гімназії (1880-85), Московському училищі живопису (1881—1891). Приват-доцент Московського університету (1891—1894).

Захистив магістерську дисертацію «Церква та держава у Женеві XVI століття в добу кальвінізму» (1894), яка одержала Велику премію імені С. Соловйова й була зарахована як докторська дисертація. Учень професорів П. Виноградова, В. Гер'є та В. Ключевського. Екстраординарний професор Новоросійського університету в Одесі (1894—1897). Приват-доцент (1898-99), екстраординарний (1899—1901), ординарний професор (1901—1922) Московського університету.

Від 1924 — на еміграції в Латвії. Професор університету в Ризі (1927—1938). Професор Московського інституту філософії, літератури та історії, Московського і Ташкентського університетів (1941—1943). Науковий співробітник Інституту історії АН СРСР (1943—1954). Помер у місті Москва.

Творчість

Вбачав призначення методології історії у звільненні історичного пізнання від залишків теологічного та метафізичного мислення. Автор понад 3000 праць із різних періодів загальної історії, у тому числі студій з історії Стародавньої Греції та Північного Причорномор'я, кальвінізму, методології історії тощо, а також підручників із стародавньої, середньовічної та нової історії.

Наукові праці
  • Общественные учения и исторические течения XVIII и XIX веков в связи с общественным движением на Западе. СПб., 1900;
  • Лекции по истории Греции. М., 1906;
  • Очерки истории Римской империи. М., 1908;
  • Очерки теории исторического познания. М., 1911;
  • Древний Восток и Эгейская культура. М., 1915;
  • История Греции в классическую эпоху IX—IV вв. до Р. Х. М., 1916;
  • Возникновение христианства. М., 1918;
  • Круговорот истории. Берлин, 1923;
  • Возникновение христианской литературы. Л., 1946;
  • Рим и раннее христианство. М., 1954.

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.

Література

Джерела

Посилання

Примітки
  1. Виппер Роберт Юрьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.