Віра Річ

Народилася 24 квітня 1936 року у Лондоні в англійській родині. Студіювала давньоанглійську та давньоскандинавську мови в Оксфорді. Під час навчання відвідувала курси української мови, захопилася творчістю Т. Шевченка, почала перекладати твори українських письменників, дебютувала як перекладач «Прологу» з поеми І. Франка «Мойсей».

Була головним редактором поетичного журналу «Manifold Magazine of New Poetry», секретарем Англо-Українського Товариства в Лондоні. Лауреат премії ім. І. Франка. У 2006 р. нагороджена орденом Княгині Ольги. Померла 20 грудня 2009 р. у Лондоні. Похована за прижиттєвим заповітом у Каневі біля могили Т. Шевченка.

Авторка збірки ориґінальних поезій, у тому числі на українську та білоруську теми «Outlines» (1960), «Portents and Images» (1964) і збірки перекладів з Шевченка «Song out of Darkness» (1961), багатьох статей про українську літературу в англомовних виданнях.

Протягом усього життя, починаючи з 1961 року, Віра Річ перекладала творчість Т. Шевченка («Кобзар» перекладено повністю), Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Зерова, Павла Филиповича, Павла Тичини, Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліни Костенко та інших видатних українських письменників. Авторка близько сотні статей про українську літературу в англомовних журналах.

Відомо, що над перекладом деяких творів Т. Шевченка вона працювала протягом 20 років.

До самої смерті в 2009 Віра Річ працювала над перекладами української літератури. В Україні про Віру Річ ґрунтовні розвідки й дисертації писали Роксоляна Зорівчак, Дмитро Дроздовський, С. Гальченко, М. Кочур, Г. Косів, В. Радчук та ін. У шевченківському Музеї в Каневі в експозиції перекладів Т. Г. Шевченка мовами світу є й англомовні переклади, що підготувала Віра Річ.

Засновник і редактор часопису «Розмаїття. Часопис новітньої поезії».

У 1997 році Національна спілка письменників України нагородила Віру Річ найвищою перекладацькою нагородою — премією імені Івана Франка. Премію було вручено за вагомий внесок у популяризацію української літератури та культури в англомовному світі.

Восени 2005 року Віру Річ вшанували почесного звання члена Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

2006 року її було нагороджено орденом Княгині Ольги.

Враховуючи вагомий внесок Віри Річ у популяризацію української культури (зокрема творчості Тараса Шевченка) за кордоном і її власне бажання бути похованою на українській землі біля Шевченкової могили в Каневі, вирішено поховати прах Віри Річ на канівській землі поряд із могилою Тараса Шевченка. Прах вмонтовано в пам'ятник, який 15 квітня 2011 було встановлено на «козацькому» канівському кладовищі Монастирок[3].

• Річ Віра Юріївна // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 491-492.
• Річ (Rich) Віра, Річ Фейс-Елізабет-Джоан // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.152-153
• Річ Віра // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1603. — 1000 екз.
• Віра Річ. Гість, що в обитель зайде цю малу... (аудіо)

• І. І. Винниченко. Річ Віра, Річ Фейс-Елізабет-Джоан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 225. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.