Вітторіо де Сіка

Вітторіо де Сіка народився в Сорі на вулиці Чіттаделла, в однойменному районі: в сім'ї Умберто (родом з Кальярі) та неаполітанки Терези Манфреді. Охрестили його в церкві Сан-Джованні Баттіста, де крім його загальновідомого ім'я Вітторіо його нарекли ще й Доменіко, Станіслав, Ґаетано, Сорано (на честь назви міста Сора). Його батько був співробітником місцевого відділення Банку Італії, а також писав до щомісячного видання Голос Лірі (італ. La voce del Liri) під псевдонімом Касіде (італ. Caside), що публікувався протягом 1909–1915 роках.[1]. Він мав хороші стосунки з батьком і був до нього сильно прив'язаний, Вітторіо де Сіка присвятив йому свій фільм Умберто Д., згодом Вітторіо буде казати, що його сім'я жила у «трагічній та благородній бідності».

Згодом він переїжджає з родиною в Неаполь, а після спалаху світової війни в 1914 році до Флоренції, де вже в 15 років бере участь як аматор у невеликих сценках для розваги солдатів, що в той час проходили лікування у військових госпіталях. Після цього переїжджає до Риму.

Дебютував у кіно 1918 року у віці 16 років. У 1924 році закінчив Високу комерційну школу, в яку він вступив за наполяганням батька. Після навчання з 1924 року грав у театрі Тетяни Павлової, з 1925 року в трупі Алміранте Манзіні. З 1927 року виступав на сцені в компанії акторів Луїджі Алміранте, Серджо Тофана і Джудитти Ріссоне. Грав переважно в комедіях і водевілях. З 1931 року активно знімається в кіно. Дебютував як режисер 1940 року.

Помер 13 листопада 1974 роки від раку легенів у французькій комуні Неї-сюр-Сен. Похований на римському кладовищі Кампо Верано.

• Вітторіо де Сіка на сайті Enciclopedia Treccani (італ.)