Віт Шостак
Віт Шостак (пол. Wit Szostak, при народженні Доброслав Кот пол. Dobrosław Kot[1], нар. 1976, Краків) — польський письменник-фантаст, філософ, музикознавець, доктор габілітований гуманітарних наук, ад'юнкт кафедри філософії Краківського економічного університету.
Віт Шостак | ||||
---|---|---|---|---|
пол. Wit Szostak | ||||
| ||||
Ім'я при народженні | Dobrosław Kot | |||
Псевдо | Віт Шостак | |||
Народився |
1976 Краків | |||
Громадянство | Польща | |||
Діяльність | прозаїк, філософ, музикознавець | |||
Alma mater | Папський університет Іоанна Павла II у Кракові | |||
Мова творів | польська | |||
Роки активності | 1999– | |||
Напрямок | проза | |||
Жанр | фантастичний роман, повість, оповідання | |||
Magnum opus | цикл «Дракогори» | |||
Премії | Меморіальна премія імені Януша Зайделя (2007), Літературна премія імені Єжи Жулавського (2011), Шльонкфа (2003, 2004, 2010), Єврокон (2005) | |||
| ||||
Віт Шостак у Вікісховищі |
Біографія
Доброслав Кот (справжнє ім'я письменника) народився у Кракові.[2] Він є випускником Папської теологічної академії у Кракові.[3] У 2008 році він отримав ступінь доктора філософії на філософському факультеті Ягеллонського університету. У 2017 році на філософському факультеті Папського університету Івана Павла ІІ у Кракові на підставі оцінки наукового доробку він отримав ступінь доктора габілітованого гуманітарних наук. Натепер Доброслав Кот працює ад'юнктом кафедри філософії Краківського економічного університету.[4] Віт Шостак є членом товариства імені Юзефа Тішнера та шанувальником творчості Толкіна. Також він є знавцем народної польської музики, відвідує польські села, де записує ноти останніх сільських скрипалів.[5]
Літературна творчість
Літературну творчість Віт Шостак розпочав у 1999 році з публікації в журналі «Nowa Fantastyka» оповідання «Клопоти з блазнем» (пол. Kłopoty z błaznem).[2][3] У 2003 році вийшов друком перший роман із його циклу «Дракогори» «Вихори Дракогір» (пол. Wichry Smoczogór). До цього ж циклу належать також роман «Пошарпані грані» (пол. Poszarpane granie) та збірка оповідань «Марудження ропухи» (пол. Ględźby Ropucha). Ці твори написані в суміші стилів магічного реалізму та фентезі, та засновані на оповідках, культурі та традиційній музиці гуралів.[2][3] Визнання літературних критиків також отримала краківська трилогія Шостака, до якої відносяться романи «Хохоли» (пол. Chochoły), «Думановський» (пол. Dumanowski) та «Фуга» (пол. Fuga), дія яких відбувається в одному із старовинних краківських будинків. Ці романи єнаписані також у суміші стилів магічного реалізму та фентезі, а романи «Думановський» та «Фуга» також із елементами альтернативної історії, оскільки в романі «Думановський» описана альтернативна історія Польщі, в якій невелика частина країни. а саме ділянка Кракова, завжди залишалась незалежною державою, а в романі «Фуга» описані численні перевтілення головного героя в різні постаті на тлі реальних історичних подій.[5][2][3] Інший роман Шостака, «Оберки до кінця світу» (пол. Oberki do końca świata), також написаний у суміші магічного реалізму та фентезі, й у ньому описується історія кількох поколінь польських сільських музикантів, професія яких у новітній час поступово стає непотрібною.[5][2] Цей роман письменник написав на основі своїх чисельних поїздок польськими селами, під час яких він вивчав та записував народну музику.[5] На основі цього роману поставлена театральна вистава у варшавському театрі «Scena Lubelska».[2] Наступні романи Шостака дещо ближчі до реалістичної прози, хоча й у них є елементи фантастики. Зокрема, роман «Сто днів без сонця» (пол. Sto dni bez słońca) є пародією на сучасне академічне середовище та сучасну фантастичну літературу, оскільки в ній оповідається про життя молодого польського вченого, який працює в університеті на вигаданих островах Фіннеган, та займається вивченням творчості вигаданого сучасного польського письменника-фантаста.[3][5] Інший роман письменника «Ворожіння зсередини» (пол. Wróżenie z wnętrzności), який вийшов друком у 2015 році, та оповідає про чоловіків, які роблять спробу втекти від оточуючого світу.[3]
За словами письменника. він використовує у своїй творчості псевдонім не для того, щоб приховати своє ім'я, а виключно для того, щоб не змішувати свою наукову та літературну діяльність.[5]
Премії та нагороди
У 2005 році Віт Шостак отримав відзнаку Єврокону як кращий молодий письменник Польщі.[6] У 2007 році письменник отримав премію імені Януша Зайделя за оповідання «Місто трун. Увертюра».[7] У 2011 році за роман «Хохоли» Віт Шостак отримав головну нагороду премії імені Єжи Жулавського[8], а в 2012 році отримав золоту відзнаку премії імені Жулавського за роман «Думановський».[9] Тричі в 2003, 2004 і 2010 роках, Віт Шостак отримував премію Шльонкфа як Творець року.[10] Роман письменника «Сто днів без сонця» номінувався на премію Паспорт «Polityki»[5][3], а роман «Фуга» номінувався на премію «Ніке».[5]
Бібліографія
Романи
- Вихори Дракогір (пол. Wichry Smoczogór, 2003)
- Пошарпані грані (пол. Poszarpane granie, 2004)
- Оберки до кінця світу (пол. Oberki do końca świata, 2007)
- Хохоли (пол. Chochoły, 2010)
- Думановський (пол. Dumanowski, 2011)
- Фуга (пол. Fuga, 2012)
- Сто днів без сонця (пол. Sto dni bez słońca, 2014)
- Ворожіння зсередини (пол. Wróżenie z wnętrzności, 2015)
Примітки
- Skąd się biorą mity i jak zostać ich uczestnikiem. polskieradio.pl. Процитовано 29 січня 2018. (пол.)
- Віт Шостак на сайті видавництва Powergraph (пол.)
- Wit Szostak. Culture.pl (пол.)
- Nowa Nauka Polska (пол.). nauka-polska.pl. Процитовано 3 лютого 2018.
- Literatura. Nominowani: Wit Szostak (пол.)
- European Science Fiction Society. 2000—2009 (англ.)
- Список лауреатів на офіційній сторінці нагороди Архівовано 25 січня 2017 у Wayback Machine. (пол.)
- Laureaci 2011. nagroda-zulawskiego.pl. Процитовано 24 квітня 2016. (пол.)
- Laureaci 2012. nagroda-zulawskiego.pl. Процитовано 24 квітня 2016. (пол.)
- Інформація про лауреатів на сайті клубу (пол.)
Посилання
- Віт Шостак на сайті LubimyCzytac.pl (пол.)
- Віт Шостак на сайті encyklopediafantastyki.pl (пол.)
- Віт Шостак на сайті fantlab.ru (рос.)
- Wywiad z Witem Szostakiem, listopad 2008 (пол.)