Віхров Костянтин Львович

Костянтин Львович Віхров (рос. Константин Львович Вихров; 27 березня 1937, Київ) — радянський футболіст, футбольний арбітр[1], педагог і функціонер. Суддя всесоюзної категорії (1971). Увійшов до списку 10 найкращих футбольних суддів СРСР 1976 року. Заслужений працівник фізичної культури і спорту (2002). Судив матчі чемпіонату СРСР, відбіркові матчі чемпіонатів світу, Європи та Олімпійських ігор. У період з 2007 по 2012 — технічний директор Федерації футболу України. Доктор філософії, професор.

Віхров Костянтин Львович
Народився 27 березня 1937(1937-03-27) (84 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність футболіст, футбольний суддя
Alma mater Національний університет фізичного виховання і спорту України (1964)
Науковий ступінь доктор філософії
Вчене звання професор
Заклад Федерація футболу України
Нагороди

Широке визнання отримав завдяки розробці методичних посібників з футболу для професіональних тренерів та арбітрів. Куратор перекладу Правил гри у футбол ФІФА російською та українською мовами.

Біографія

У футбол почав грати в київській команді «Трудові резерви» у 1951—1960 (Тренери Михайло Чирко і Василь Годничак).

Костянтин Віхров під час лекції для слухачів Центру ліцензування ФФУ. Київ. 2004.

З 1960 по 1963 виступав за клуб «Локомотив» Київ (Тренери Микола Балакін і Василь Сухарєв). У 1964 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури і спорту (КДІФКіС). Судити футбольні матчі розпочав у 1962 році (першість Києва та УРСР), а з 1965 по 1986 — матчі вищої ліги чемпіонату СРСР як арбітр та асистент арбітра. На міжнародній арені проводив відбіркові матчі чемпіонатів світу і Європи, Олімпійських ігор, розіграшів Кубків УЄФА у 1974—1985.

Наставники з оволодінню майстерністю арбітражу — Олександр Мугурдумов і Микола Балакін (обидва — Київ), Микола Латишев і Сергій Алімов (обидва — Москва). Обирався головою Федерації футболу Всеукраїнського добровільного фізкультурно-спортивного товариства (ВДФСО) профспілок України в 1985—1991 рр.


Костянтин Віхров делегат ФФУ на одному з матчів української прем'єр-ліги. 2007

У 1967—1998 викладач кафедри футболу Київського інституту фізичної культури і спорту. Офіційний делегат Федерації футболу України в 1988—2008, інспектор Федерації футболу СРСР у 1990—1991. Офіційний делегат УЄФА в 1993—2008. З 1973 по 2007 член Виконавчого комітету Федерації футболу України. Член Президії Всесоюзної колегії суддів Федерації футболу СРСР з 1976 по 1981. Голова Колегії суддів ФФУ у 1971—1973. Президент Асоціації футбольних арбітрів України з 1991 по 1998. Член Бюро Професійної футбольної ліги України з 1996 по 2008. Голова Експертної комісії Федерації футболу України з 2002 по 2010.

Стояв біля витоків створення Технічного комітету ФФУ[2], який очолював з 1998 по 2007.[3] Читав лекції з теорії і методики футболу на міжнародних курсах підвищення кваліфікації фахівців футболу за програмами ФІФА і УЄФА в Туреччині (1992), Словаччини (1993—1995), Німеччини (1994), Чехії (1996), Росії (1991, 1996, 1999), Австрії (1995), США (1996) і Румунії (1994). Виступав з доповідями на міжнародних Конференціях УЄФА (1995, 1996, 2002, 2004, 2006, 2007, 2012).

Досягнення
  • Брав участь у XXII Олімпійських іграх 1980 року в Москві як суддя-секретар та помічник судді.
  • Переможець Всесоюзного конкурсу «Олімпійський арбітр СРСР» 1979.
  • Входив у число 10-ти кращих" суддів в СРСР за підсумками 1976, а також кращих суддів в УРСР у 1970—1972, 1975—1979, 1981—1984. Нагороджений знаком Колегії футбольних арбітрів та інспекторів р. Києва «1000 матчів за кар'єру».
  • У 1972—1980 — тренер збірної команди Київського інституту фізичної культури. Три рази за цей період команда ставала чемпіоном ЦР ДСТ «Буревісник», два рази призером, два рази вигравала Кубок.
  • Підготував 160 публікацій: 29 наукового та 131 — навчально-методичного характеру.[4]

Нагороджений
  • Медаль СРСР «За доблесну працю» (1970)
  • Золотий знак ФІФА (1980)
  • Золота і срібна медаль Федерації футболу СРСР (1982)
  • Нагороджений вищими суддівськими нагородами Федерації футболу СРСР і України.
  • Медаль СРСР «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982)
  • Медаль СРСР «Ветеран праці» (1987)
  • Медалль Федерації футболу України «За заслуги» (2004)
  • Орден «За заслуги III ступеня» (2004)
  • Орден «Святого Юрія Переможця» (2013)[4]

Книги

Автор 18 книг і посібників з футболу:

  • Вихров К. Л., Лоос В. Г. «Упражнения для тренировки внимания судьи» — М.: Спорткомитет СССР, 1978. — 11 с.
  • Вихров К. Л., Лоос В. Г. «Рекомендации по психологической подготовке судьи» — М.: Спорткомитет СССР, 1979. — 8 с.
  • К. Л. Вихров «Змагання з футболу» — К.: «Здоров, я», 1981.—112 с.
  • К. Л. Вихров «Игры в тренировке футболистов» — К.: «Здоров, я», 1983. — 96 с.
  • К.Вихров «Знакомство с футболом» — К.: «Реклама», 1983. — 80 с.[5]
  • К. Л. Вихров «Подготовка футбольного арбитра» — К.:Здоровья", 1987.—200 с.
  • К. Л. Вихров «Футбол в школе» — К.: «Радянська школа» 1990.—200 с.
  • К. Л. Вихров «Футбольный арбитр Украины» — К.: ФФУ, 1995.—112 с.
  • Константин Вихров «В помощь футбольному арбитру» — К.: ФФУ, 1997. — 29 с.
  • К. Л.Вiхров «Футбольний арбiтр Украины» — К.: ФФУ, 1997. — 76 с.
  • К.Вихров «Правила игры». Пособие по программированному обучению — К.: ФФУ, 1999. — 91 с.
  • К.Вихров «Хорошо ли вы знаете правила?» — К.: ФФУ, 1999. — 52 с.
  • К.Вихров, А.Дяченко «Буклет делегата Федерации футбола Украины» — К.: ФФУ, 2000. — 70 с.
  • К, Вихров «Физическая подготовка юных футболистов» — К.: ФФУ, 2000. — 44 с.
  • К.Вихров, В.Догадайло «Педагогический контроль в процессе подготовки» — К.: ФФУ, 2000. — 66 с.
  • К. Л.Вiхров «Футбол у школi» — К.: «КОМБИ ЛТД», 2002.—256 с.
  • К.Вихров, А.Дулипский «Разминка футболистов» — К.: «КОМБИ ЛТД», 2005.—192 с.
  • Константин Вихров «Компаньон футбольного арбитра» — К.: «КОМБИ ЛТД», 2006.—360 с.[6].

Примітки
  1. Луганськ Наш футбол
  2. Неофіційний сайт вболівальників «Динамо» Київ
  3. Енциклопедія сучасної України.
  4. Київський футбол на рубежах часу.
  5. Бібліографічний каталог
  6. Київський футбол на рубежах часу.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.