В'юрок сніговий

В'юрок сніговий[2] або горобець сніговий (Montifringilla nivalis) — невеликий горобцеподібний птах. Незважаючи на свою назву, це швидше горобець, аніж справжній в'юрок.

?
Сніговий в'юрок білокрилий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горобцеві (Passeridae)
Рід: Сніговий горобець (Montifringilla)
Вид: В'юрок сніговий
Біноміальна назва
Montifringilla nivalis
(Карл Лінней, 1766)

Мапа поширення M. nivalis     Оселище      Не розмножується
Синоніми
* Fringilla nivalis Лінней, 1766
Посилання
Вікісховище: Montifringilla nivalis
Віківиди: Montifringilla nivalis
ITIS: 561220
МСОП: 103819582
NCBI: 356903
Fossilworks: 373336

Таксономія

У 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон помістив опис снігового в'юрка білокрилого у свою працю Ornithologie, при цьому не вказавши де саме були зібрані дані. Він найменував пташку: «Le pinçon de neige ou la niverolle» (французькою мовою) та Fringilla nivalis (латинською).[3] Хоча Бріссон і створив латинські назви виду, проте вони не відповідають біноміальній системі та не визнані Міжнародною комісією з зоологічної номенклатури.[4] Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней оновлював свою працю «Система природи» для дванадцятого видання, він додав у книгу 240 видів, які раніше були описані Бріссоном. Одним із них був сніговий в'юрок білокрилий. Лінней добавив короткий опис, використавши біноміальну назву Fringilla nivalis, і процитував роботу Бріссона. Місцем перебування виду була вказана «Америка».[5] Згодом місце замешкання птаха замінили на Швейцарію.[6] Назва виду nivalis походить з латині та перекладається як «сніговий» або «білосніжний».[7] Зараз цей вид поміщений до роду Montifringilla, який був вперше введений німецьким орнітологом Крістіаном Людвігом Бремом у 1828 році.[8]

На даний момент розрізняють сім підвидів:[9]

  • М. н. nivalis (Лінней, 1766) замешкує південь Європи
  • М. н. leucura (Бонапарт, 1855) — південь та схід Туреччини
  • М. н. alpicola (Паллас, 1811) — Кавказ та північні ареали Ірану, які тягнуться до Афганістану
  • М. н. gaddi (Зарудний та Лаудон, 1904) — південно-західний Іран
  • М. н. tianshanica (Кеве-Клейнер, 1943) — східний Казахстан і північ Таджикистану
  • М. н. groumgrzimaili (Зарудний та Лаудон, 1904) — з північного заходу Китаю до центральної Монголії
  • М. н. kwenlunensis (Біанкі, 1908) — західно-центральна частина Китаю та північний Тибет

Зовнішність

Сніговий в'юрок ― це великий присадкуватий птах, який має довжину 16,5–19 сантиметрів. Зверху має коричневе забарвлення, а знизу ― біле. Голова у пташки сірого коліру. Має довгу вузьку вставку білого коліру на крилах. Влітку дзьоб чорного коліру. Взимку втрачає плямистий колір на горлі, а дзьоб стає жовтого коліру. Статі схожі між собою.

Зазнимкований у грудні сніговий в'юрок білокрилий демонструє свою зимову палітру кольорів (Тарн, Франція)

Пташка має досить дзвінкий спів з багатьма трелями та різноманітними плавними або скрипучими звуками.

Пташка у Північних Альпах (Франція)

Поширення та природне середовище

Сніговий в'юрок білокрилий мешкає в горах, як правило, на висоті понад 1500 метрів. Поширений на півдні Європи (Піренеї, Альпи, Корсика, Балкани), центральній Азії та на заході Китаю. Гніздиться в природних розколинах або в норах гризунів, відкладаючи по 3–4 яйця за один раз.

Харчування та поведінка
Яйця з колекції Тулузького музею

Харчується переважно насінням та деякими комахами. Птах є витривалий і досить рідко спускається нижче 1000 метрів висоти, навіть у важку зимову погоду.

Примітки
  1. BirdLife International (2012). Montifringilla nivalis. Процитовано 15 березня 2021.(англ.)
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French, Latin). Volume 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 162–163, Plate 15 fig 1. The two stars (**) at the start of the section indicates that Brisson based his description on the examination of a specimen.(фр.)
  4. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History 28: 317–335.(англ.)
  5. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin). Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 321.(лат.)
  6. Mayr, Ernst; Greenway, James C. Jr, ред. (1962). Check-list of birds of the world. Volume 15. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 27.(англ.)
  7. Jobling, J.A. (2018). Key to Scientific Names in Ornithology. У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Процитовано 23 червня 2020.(англ.)
  8. Brehm, Christian Ludwig (1828). Montifringilla. Isis von Oken (German) 21. Col. 1277.(нім.)
  9. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2018). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 червня 2020.(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.