Попович Мирослав Володимирович

Народився 12 квітня 1930 року в Житомирі. З 1930 року мешкав в місті Ізяслав. Вчився в середній школі № 1, де вчителювали його батьки — Олександра Рутківська і Володимир Попович.

• 1941 року на фронті німецько-радянської війни загинув батько.
• 1946 року Мирослав Попович, разом з братом Володимиром і матір'ю, яка під час німецької окупації працювала в друкарні «Заславського вісника», під загрозою переслідувань переїздять до діда в Народичі.
• 1948 — закінчив Народицьку середню школу № 1.
• 1948—1953 — студент філософського факультету Київського університету ім. Шевченка.
• 1953—1956 — директор і вчитель історії середньої школи у селищі Золотий Потік Золотопотіцького району Тернопільської області.
• 1956, серпень — звільнений з посади директора, переведений вчителем до школи у селі Порхова того ж району[2]
• 1956—1959 — аспірант Інституту філософії АН України.
  1959 — молодший науковий співробітник реферативної групи Інституту філософії АН України.
• 1960 — захист кандидатської дисертації «Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії» (рос. “Иррационализм в современной французской буржуазной философии”).
• 1960 — присуджено науковий ступінь кандидата філософських наук.
• 1961 — в. о. вченого секретаря Інституту філософії АН України.
• 1962 — старший науковий співробітник відділу діалектичного матеріалізму.
• 1965 — присуджено вчене звання старшого наукового співробітника.
• 1966 — захист докторської дисертації на тему: «Філософський аналіз мови науки» (рос. “О философском анализе языка науки”).
• 1967 — в.о. завідувача відділом методології, методики і техніки соціальних досліджень Інституту філософії АН України.
• 1967 — присуджено науковий ступінь доктора філософських наук.
• 1969 — завідувач відділом логіки наукового пізнання Інституту філософії АН України.
• 1970 — нагороджений медаллю рос. “За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И.Ленина”.
• 1974 — присуджено вчене звання професора.
• 1982 — нагороджений медаллю рос. “В память 1500-летия Киева”.
• 1984 — завідувач відділом логіки наукового пізнання та філософських основ природознавства Інституту філософії.
• 1986 — завідувач відділу філософії, логіки та методології науки Інституту філософії АН України.
• 1989 — голова першого осередку Руху.
   — член Капітули україно-польського порозуміння.
   — член Комітету з Державних премій України (гуманітарна секція).
   — член Комітету з Національних премій України ім. Тараса Шевченка.
• 1992 — обраний членом-кореспондентом НАН України.
   — Президент Філософського товариства України.
   — Президент товариства «Україна-Франція».
• 1996 — завідувач відділу логіки та методології науки Інституту філософії АН України.
• 1996 — нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За заслуги» III ступеня.
• 2000 — присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
• 2001 — присуджена національна премія України ім. Тараса Шевченка.
• 2001 — виконувач обов'язків директора Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України.
• 2001 — нагороджений премією ім. В. І. Вернадського Фонду інтелектуальної співпраці «Україна — XXI століття».
• 2002 — лауреат шостої загальнонаціональної програми «Людина року-2001» в номінації «Вчений року».
• 2002 — директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
• 2003 — академік НАН України.
• 2003 — премія «Людина року-2003» в номінації «Вчений року».
• 2005 — кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня.
• 2005 — французький орден Почесного легіону.
• 2006 — відзнака НАН України «За наукові досягнення».
• 2008 — «Золота медаль ім. В. І. Вернадського НАН України».
• 2009 — Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• 2015 — Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[3]

Головний редактор наукового журналу «Філософська думка», член редколегій часописів «Вища школа», «Людина і Політика», «Наукові записки Національного університету „Києво-Могилянська академія“. Серія Філософія».

• «Похід проти розуму: Ірраціоналізм у сучасній французькій буржуазній філософії» (1960)
• «О философском анализе языка науки» (1966)
• «Логіка і наукове пізнання» (1971)
• «Философские вопросы семантики» (1975)
• «Очерк истории логических идей в культурно-историческом контексте» (1979)
• «Григорій Сковорода» (1984, співав)
• «Мировоззрение древних славян». Київ, Наукова думка, 1985. — 168 с.^{[недоступне посилання з вересня 2019]} (EBook 2016, pdf)
• «Микола Гоголь» (1989)
• «Україна і Європа: праві і ліві» (1996)
• «Раціональність і виміри людського буття» (1997)
• «Нарис історії культури України» (1998) ISBN 966-505-205-5
• «Універсальний словник-енциклопедія» (1999, головний редактор)
• «Червоне століття» (2005) (pdf)
• «Бути людиною» (2011)
• «Філософія свободи» (2018)

• 1992 — Член-кореспондент АН України
• 1996 — Орден «За заслуги» ІІІ ст. — за заслуги у розвитку філософської науки, багаторічну плідну наукову діяльність[10]
• 2000 — Заслужений діяч науки і техніки України — за самовіддану працю, вагомі досягнення у професійній діяльності[11]
• 2001 — лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка — за книгу «Нарис історії культури України» [12]
• 2002 — Орден «За інтелектуальну відвагу» — за значний внесок у поглиблення і розвиток європейськості української політичної та філософської думки [13]
• 2003 — Дійсний член (академік) Національної Академії Наук України
• 2005 — орден князя Ярослава Мудрого V ст. — за визначні особисті заслуги в розвитку філософської науки, багатогранну дослідницьку діяльність у галузі національної духовної та політичної культури[14]
• 2005 — орден Почесного легіону (Франція)
• 2007 — Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України
• 2009 — Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка[15]
• 2016 — Відзнака Президента України ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[16]
• 2018 — Орден Свободи (посмертно; згідно з Указом Президента України 32/2018) — за визначні особисті заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України, консолідації українського суспільства і розвитку демократії, багаторічну плідну наукову та громадсько-політичну діяльність)[9]

• Біографія на сайті Інституту філософії НАНУ

Зовнішні відеофайли
	Мирослав Попович - 05.01.2015 - Час. Підсумки дня на YouTube // 5 канал, 5 січня 2015.

• Йолон П. Ф. Попович Мирослав Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 424. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Попович, Мирослав Володимирович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 498. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Сайт НАН України
• Попович Мирослав Володимирович
• Попович Мирослав Володимирович. Бібліографічний покажчик / укладач О. Є. Лукащук; авт. вступ. ст. П. Ф. Йолон. — Наукове видання. — Київ, 2010. — 32 с. — (Серія:Вчені Національної академії наук України) — 300 прим.
• П. Ф. Йолон. Лицар істині і моральності // Попович Мирослав Володимирович Біобібліогр. покажч. — ( Сер.: «Вчені НАН України»), друге видання, доповнене. — Київ, 2010. — С. 3-12.
• Сюндюков Ігор. Мирослав Попович: Кожна людина сама робить свою біографію // День. — 2010. — Вип. № 199 (2 лист).
• Попович Мирослав Володимирович // Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.
• Попович Мирослав Володимирович // Видавництво «Логос Україна».
• Попович Мирослав Володимирович // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
• Мирослав Попович отмечает 80-летие // Журнал Житомира, 12 квітня 2010. (рос.)
• Ірина Славінська. Мирослав Попович: Українська наука — це гетто // Українська правда, 25 травня 2011.