Гаврилко Олена Порфирівна

Один з трьох образів картини «Віра, Надія, Любов»

Вівтар церкви в с. Шманьківці, образи до якого намалювала Олена Гаврилко

Гробовець на Личаківському кладовищі, де вона похована разом із родичами

Олена Гаврилко народилася 8 лютого 1890 року у селі Шульганівка, нині Чортківського району Тернопільської області в українській сім'ї о. Порфирія Гордієвського, рід якого походив від козацького полковника Гордієнка, що поселився в Галичині після знищення «Січі». Прізвище потім змінили на галицький кшталт — Гордієвський. Матері Олени Гордієвської[3], Богдана Лепкого та Соломії Крушельницької були рідними сестрами[4].

У 1911 році в Шманьківцях в околиці Чорткова якийсь час перебував художник, який намалював три образи — Віри, Надії та Любові. За кілька місяців повернувшись, побачив у вітальні о. Порфирія Гордієвського три образи, писані олією. Священник відповів, що це копії, зробила його дочка Олена. Художник надзвичайно був здивований і сказав, що дівчині необхідно вчитися малярства, але мати Михайлина, була категорично проти. Її ледь умовив брат о. Порфирія, о. Іван Гордієвський, у той час митрат Станиславівський[4].

Закінчила семикласову школу Бенедиктинок у Львові, Краківську академію мистецтв[5][4].

У 1924 році у вчительській семінарії в Тернополі склала іспит на вчителя ручної праці, а в 1928 році — у Краківській Академії мистецтв — іспит із рисунку як предмету навчання.

З 1922 по 1930 рік була вчителькою рисунків у Тернопільській українські гімназії й одночасно рисунків та ручної праці в Тернопільській гімназії «Рідної школи»[6], а з 1930 по 1939 р., крім згаданих предметів, вчила там ще й співів[5].

У 1939 році тікаючи разом з родиною від Червоної армії, опинилася у Кракові. Митрополит Андрей Шептицький допоміг оформити документи на виїзд у США, але вона повернулася до Львова[7].

У 1940 році переїхала до Львова, працювала художником-учителем у педшколі та художньому училищі. Вчителювала і під час німецької окупації[5].

Після війни до виходу на пенсію працювала викладачем-художником у медичному училищі[5].

Померла 5 травня 1967 року у Львові. Похоронена в родинному гробівці на Личаківському кладовищі.[5][2].

Малювала переважно пейзажі та натюрморти, хоча дуже була дуже доброю портретисткою[11].

У післявоєнний час вишивала подушки, рушники, гардини, сорочки, блузи, серветки, одяг для священників[11].

Розписувала й українські храми[9]. У Тернополі, в церкві Отців редемптористів (нині Монастир Успення Пресвятої Богородиці), зберігся її роботи іконостас[11].

У її онука Любомира Абрагамовича зберігся незакінчений образ «Циганська Матір Божа»[9].

У 1912 році Михайло Гаврилко виліпив погруддя своєї майбутньої дружини[12].

23 вересня 1917 року одружилася з Михайлом Гаврилком[6].

16 серпня 1918 року в подружжя народилася перша донечка, Любов-Світлана, яка на початку 1919 померла. Похована в Шманьківцях біля Богослужбової каплиці[6].

25 грудня 1919 року у Станиславові (нині Івано-Франківськ) народилася Надія-Оксана[6].

• Коваль, Р. Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею. — Вінниця : ДП «Державна картографічна фабрика», 2012. — 472 с.
• Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2010 рік : бібліогр. покажч. Вип. 20 / Голов. упр. з питань туризму, сім'ї, молоді та спорту Терноп. облдержадмін., Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Друневич ; ред. О. Раскіна ; відп. за випуск В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. — С. 9.

Зовнішні відеофайли
	Дф «Стеком і шаблею» на YouTube, INSTTUTEEO, 19 березня 2013 р.

• Олена Порфирівна Гордієвська нар. 8 лютого 1890 пом. 5 травня 1967, Родовід