Гаврилівка (Хмельницький район)

Селом протікає річка Лежань, права притока Жерді.

Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан, Теофіпольський район, с. Гаврилівка, вул. Колгоспна

Вперше Гаврилівка згадується в документі Центрального державного історичного архіву міста Києва у фонді Кременецького повітового Бродського суду від 5 квітня 1571 року під назвою Волиця Габріелівка.

Земля,на якій засноване село, належала поміщикам Ярмолинським, а потім Чолганським. Ярмолинські померли, коли їхній єдиній дочці Марії було два роки. Опікуном малолітньої Марії Василівни Ярмолинської і розпорядником її спадкоємних маєтків стала її рідна тітка Марія Гаврилівна Лєшницька у шлюбі Пузина. Марія Гаврилівна за період опікунства розбазарила багато спадкоємних земель Марії Василівни Ярмолинської. Західну частину земель маєтку захопили магнати князі Збаразькі, а південно-східну - магнати князі Острозькі. На цих захоплених у Ярмолинських землях вони заснували цілий ряд сіл.

Князі Збаразькі на захоплених землях заснували села: Волицю Габріелівку, Гальчинці, Медисівку, Остру Руду (зникле село) та інші. Князь Костянтин Острозький заснував містечко Базалію, села Малий Лазучин, Василівку, Борщівку та інші.

Марія Гаврилівна Пузина кілька сіл (Рідку, Волицю, Ільківці) переписала на свого чоловіка - князя Юрія Пузину.

Коли Марія Василівна Ярмолинська виросла до повноліття і вийшла заміж за Андрія Івановича Чолганського, то разом з чоловіком почала добиватися повернення захоплених князями її маєтків. Багато років між поміщиками велися судові процеси. Але перемагали могутні магнати, які займали високі державні посади, князі Збаразькі, Острозькі, Заславські і Вишневецькі. Марія Василівна Чолганська пробувала силою повернути свої маєтки, але в одній із сутичок загинув її чоловік - Андрій Чолганський. За скаргою Чолганських польський Король Стефан Баторій видав мандат, затверджений сеймом у Варшаві, яким було зобов'язано поміщиків Пузин відшкодувати збитки Чолганським. Затиснуті з усіх сторін могутніми магнатами, збіднілі поміщики Чолганські змушені були продати всі свої маєтки в Кременецькому повіті і виїхати звідси в інше місце. Слово "волиця" у назві села означало, що новопосадженому селу надавалися вольності, пільги. Його жителі деякий час не платили податків, поки на новому місці не обживуться. На початку 17 століття село писалося в документах уже без назви Волиця. Назва Габріелівка походить від імені якогось Габріеля із родини засновників князів Збаразьких. У 1583 році село належало Владиславу Збаразькому, а в 1629 році Криштоф Збаразький платив податокз цього села за 8 димів. До 1747 року Габріелівка відносилася до Ожигівського, а з 1748 року - до Гальчинецького ключа (адімістративно-поміщицька одиниця) Кременецького повіту.

Після князів Збаразьких з 1631 року по 1744 рік Габріелівкою володіли князі Вишневецькі. Коли згаснув їх рід, село успадкував Я. В. Мнішек. В 1755 році Габріелівку придбав стольник брацлавський Самуїл Груя. Поміщики Груї володіли цим маєтком аж до радянських часів. Вони, як і їх попередники, були жорстокими експлуататорами селян. До реформи 1861 року третина селянських сімей не мали ні коней, ні волів, ні іншої худоби. Лише в 1866 році 93 сім'ї одержали за викуп від поміщика С. Й. Груя 722 десятини землі. За цю землю селяни щорічно платили йому 1740 карбованців. У нього залишилося 613 десятин.

З другої половини 60-х років 19 століття село Габріелівку стали називати Гаврилівка.

У 1876 році у селі відкрилася церковно-парафіяльна школа, а з 1903 року на її базі почало діяти однокласне училище. 1913 року в училищі навчався 51 учень і працював один учитель.

У 1921 році в селі відкрилася чотирирічна трудова школа, якій передали поміщицький сад і церковну садибу. У 1926 році в ній працювало 2 учителі та навчалося 106 учнів. При школі працював пункт ліквідації неписьменності.

З 1931 року в селі діяла неповна середня, а з 1939 — середня школа, у перший рік у ній працювало 11 учителів, які навчали 315 учнів. У 1940 році було збудовано двоповерхову школу, приміщення якої згоріло під час війни. У 1952 році школу було відбудовано, до того у селі працювала спершу початкова, а потім — семирічна школа.

У 1980 році школу відвідувало 286 учнів та працювало 27 учителів.

До 2020 року сільським головою був Гандовський Василь Володимирович[4].

• Список сіл Теофіпольського району

• Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

• Гаврилівська сільська рада на сайті Хмельницької ОДА^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Погода у селі Гаврилівка