Гаврилівка (Хмельницький район)

Гаври́лівка — село в Україні, у Хмельницькому районі Хмельницької області.

село Гаврилівка
Церква у селі Гаврилівка
Церква у селі Гаврилівка
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Хмельницький район
Рада Гаврилівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1571
Населення 654 (2011)
Територія 1,689 км²
Густота населення 408,53 осіб/км²
Поштовий індекс 30634
Телефонний код +380 3844
Географічні дані
Географічні координати 49°45′59″ пн. ш. 26°22′33″ сх. д.[1]
Середня висота
над рівнем моря
302 м
Водойми р. Лежань
Місцева влада
Адреса ради 30634, Хмельницька обл., Хмельницький район, с.Гаврилівка
Карта
Гаврилівка
Гаврилівка
Мапа

Розташоване на південному заході району, за 12 км від Теофіполя. Центр Гаврилівського старостату Теофіпольської селищної громади. До складу старостату також входять села Караїна, Підліски і Медисівка. Засноване у 1571 році.

У селі 177 дворів, 654 мешканців (2011).

Староста - Бишук Людмила Іванівна[2].

Будинок культури, клуб, бібліотека, загальноосвітня школа, церква св. ап. Іоанна Богослова (настоятель пртр. Іоанн (Чупіль Іван Володимирович[3])).

Географія

Селом протікає річка Лежань, права притока Жерді.

Історія

Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан, Теофіпольський район, с. Гаврилівка, вул. Колгоспна

Вперше Гаврилівка згадується в документі Центрального державного історичного архіву міста Києва у фонді Кременецького повітового Бродського суду від 5 квітня 1571 року під назвою Волиця Габріелівка.

Земля,на якій засноване село, належала поміщикам Ярмолинським, а потім Чолганським. Ярмолинські померли, коли їхній єдиній дочці Марії було два роки. Опікуном малолітньої Марії Василівни Ярмолинської і розпорядником її спадкоємних маєтків стала її рідна тітка Марія Гаврилівна Лєшницька у шлюбі Пузина. Марія Гаврилівна за період опікунства розбазарила багато спадкоємних земель Марії Василівни Ярмолинської. Західну частину земель маєтку захопили магнати князі Збаразькі, а південно-східну - магнати князі Острозькі. На цих захоплених у Ярмолинських землях вони заснували цілий ряд сіл.

Князі Збаразькі на захоплених землях заснували села: Волицю Габріелівку, Гальчинці, Медисівку, Остру Руду (зникле село) та інші. Князь Костянтин Острозький заснував містечко Базалію, села Малий Лазучин, Василівку, Борщівку та інші.

Марія Гаврилівна Пузина кілька сіл (Рідку, Волицю, Ільківці) переписала на свого чоловіка - князя Юрія Пузину.

Коли Марія Василівна Ярмолинська виросла до повноліття і вийшла заміж за Андрія Івановича Чолганського, то разом з чоловіком почала добиватися повернення захоплених князями її маєтків. Багато років між поміщиками велися судові процеси. Але перемагали могутні магнати, які займали високі державні посади, князі Збаразькі, Острозькі, Заславські і Вишневецькі. Марія Василівна Чолганська пробувала силою повернути свої маєтки, але в одній із сутичок загинув її чоловік - Андрій Чолганський. За скаргою Чолганських польський Король Стефан Баторій видав мандат, затверджений сеймом у Варшаві, яким було зобов'язано поміщиків Пузин відшкодувати збитки Чолганським. Затиснуті з усіх сторін могутніми магнатами, збіднілі поміщики Чолганські змушені були продати всі свої маєтки в Кременецькому повіті і виїхати звідси в інше місце. Слово "волиця" у назві села означало, що новопосадженому селу надавалися вольності, пільги. Його жителі деякий час не платили податків, поки на новому місці не обживуться. На початку 17 століття село писалося в документах уже без назви Волиця. Назва Габріелівка походить від імені якогось Габріеля із родини засновників князів Збаразьких. У 1583 році село належало Владиславу Збаразькому, а в 1629 році Криштоф Збаразький платив податокз цього села за 8 димів. До 1747 року Габріелівка відносилася до Ожигівського, а з 1748 року - до Гальчинецького ключа (адімістративно-поміщицька одиниця) Кременецького повіту.

Після князів Збаразьких з 1631 року по 1744 рік Габріелівкою володіли князі Вишневецькі. Коли згаснув їх рід, село успадкував Я. В. Мнішек. В 1755 році Габріелівку придбав стольник брацлавський Самуїл Груя. Поміщики Груї володіли цим маєтком аж до радянських часів. Вони, як і їх попередники, були жорстокими експлуататорами селян. До реформи 1861 року третина селянських сімей не мали ні коней, ні волів, ні іншої худоби. Лише в 1866 році 93 сім'ї одержали за викуп від поміщика С. Й. Груя 722 десятини землі. За цю землю селяни щорічно платили йому 1740 карбованців. У нього залишилося 613 десятин.

З другої половини 60-х років 19 століття село Габріелівку стали називати Гаврилівка.

Воєнно-політичні події

Перша Світова війна погіршила життя селян, село знаходилося в прифронтовій зоні, багато чоловіків забрали до війська, решта працювали на будівництві оборонних укріплень.

У 1917 році було розподілено землю поміщиків. 6

Наприкінці лютого 1918 року Гаврилівку було звільнено від більшовиків. У кінці листопада більшовики знову захопили село.

31 травня 1919 року в Гаврилівку вступили війська УНР, у жовтні - польські інтервенти.

У 1920 в село окупували червоноармійці.

Освіта

У 1876 році у селі відкрилася церковно-парафіяльна школа, а з 1903 року на її базі почало діяти однокласне училище. 1913 року в училищі навчався 51 учень і працював один учитель.

У 1921 році в селі відкрилася чотирирічна трудова школа, якій передали поміщицький сад і церковну садибу. У 1926 році в ній працювало 2 учителі та навчалося 106 учнів. При школі працював пункт ліквідації неписьменності.

З 1931 року в селі діяла неповна середня, а з 1939 — середня школа, у перший рік у ній працювало 11 учителів, які навчали 315 учнів. У 1940 році було збудовано двоповерхову школу, приміщення якої згоріло під час війни. У 1952 році школу було відбудовано, до того у селі працювала спершу початкова, а потім — семирічна школа.

У 1980 році школу відвідувало 286 учнів та працювало 27 учителів.

До 2020 року сільським головою був Гандовський Василь Володимирович[4].

Див. також

Примітки

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.