Гадлі Каньчузькі
Гадлі Каньчузькі (пол. Hadle Kańczuckie) — село в Польщі, у гміні Яворник-Польський Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 255 осіб (2011[1]).
| Село
|
Місцевість
Село розташоване над річкою Млєчною. Терен гористий, навколо ліси, земля — червона глина, що дає мало врожаю.
Історія
У 1377 р. руський воєвода Ладомир Волошин, «што же єсть нам вѣрно послужилъ и єщи служити будеть», отримав від ладислава Опольчика, тодішнього генерального старости руських земель, привілей на пустир Годле поле над р. Тернавкою поблизу Бохуря, у якому мав «садити село у волоськоє право», де його обов'язком було «князю служити трими стрѣлци», а по заселенні «ис каждого кметя по два гроша широка у княжю комору давати на каждый рокъ». Потрібно зазначити, що це було перше село в тодішній Польщі, засноване на цьому праві.
У XV столітті Гадлі поділилися. В результаті з’явилося два нові села — Гадлі Шклярські і Гадлі Каньчузькі, які на початку XIX століття в результаті родових суперечок купила графиня Гумніцка (Humnicka) з Гумніц (Humniska).
В 1866 році в Гадлях і селах навколо панує епідемія холери, помирає кожен десятий.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1882 р. Гадлі Каньчузькі знаходились у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, проживали 436 римо-католиків, немає даних щодо греко-католиків і євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.
У 1904 р. прокладена вузькоколійна залізниця Динів — Переворськ зі станцією Гадлі Каньчузькі.
У 1919-1939 рр. село входило до Переворського повіту Львівського воєводства.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Релігія
Українці відвідували церкву Преображення Господнього в сусідньому селі Гадлі Шклярські. Церква була збудована в 1792 р., а відновлена 1911 р., була дочірньою церквою парафії в Тарнавці Лежайського деканату Перемишльської єпархії. Кількість греко-католиків у Гадлях Каньчузьких подавалась у шематизмах окремо з 1905 р. по 1913 р., коли налічувалося 58 греко-католиків[2]. Надалі число парафіян подавалось сумарно для двох сіл аж до виселення українців.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 124 | 24 | 81 | 19 |
| Жінки | 131 | 26 | 63 | 42 |
| Разом | 255 | 50 | 144 | 61 |
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1913. — с. 178.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Зовнішні посилання
- Hadle (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 6. (пол.)