Галаган Григорій Гнатович
Григо́рій Галага́н (20 листопада 1716 — 24 грудня 1777) — український політичний діяч доби Гетьманщини. Полковник Прилуцького адміністративного полку (1739–1763). Член Генеральної військової канцелярії Гетьманщини. Автор спогадів.
| Григорій Галаган | |
|---|---|
| Народився | 20 листопада 1716 |
| Помер |
24 грудня 1777 (61 рік) Сокиринці |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія (1659—1817) |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Ґалаґани |
| Батько | Гнат Іванович Ґалаґан |
| Мати | Олена Тадрина |
| У шлюбі з | Олена Михайлівна Дуніна-Борковська |
| Діти |
Іван Олена |
 Герб | |
Життєпис
Походив з козацької старшини. Син чигиринського, прилуцького полковника Гната Івановича Ґалаґана та Олени Тадриної. Навчався у Києво-Могилянській академії. З 1740 року — прилуцький полковник. Учасник військових походів: Дністровського 1738 року, Азовського 1741 року, Пруського 1760 під час Семирічної війни.
Учасник коронації імператриці Єлизавети I у Москві 1742.
1750 року Григорій Ґалаґан брав участь у засіданні ради у Глухові з приводу затвердження Кирила Розумовського гетьманом України. Від гетьмана Кирила Розумовського 1752 одержав універсал на місто Варву й низку сіл: Озеряни, Рудівку, Дігтярі, Сокиринці та інші. Володів понад 4 тисяч кріпаків.
1750 року призначений членом Генеральної військової канцелярії. У 1763 році Григорій Ґалаґан відійшов від урядової роботи, передавши владу сину Івану.
1771 року залишив автобіографічні спогади «Жизнь моя». Похований у своєму маєтку в селі Сокиринці (тепер Чернігівської області).
Вшанування
29 жовтня 2009 року Національним банком України було введено до обігу срібну пам'ятну монету номіналом 10 гривень, присвячену відомому козацько-старшинському роду Ґалаґанів.