Галицький повіт (Руське воєводство)

Галицький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Галицької землі Руського воєводства. Практично збігався з територією колишнього удільного Галицького князівства.[2] Був найбільшим у Галицькій землі за чисельністю населення: налічував 247 населених пунктів (з 395 населених пунктів Галицької землі), у тому числі 10 міст. Складався з волостей по обох берегах Дністра. У першій третині XVI ст. до Галицького повіту ввійшов Коропецький повіт. У XVIII ст. зменшений шляхом відходу частини земель до Коломийського і Теребовлянського повітів.[1]

Галицький повіт
Основні дані
Країна: Королівство Польське
Річ Посполита
Воєводство: Руське
Утворений: 1433
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Галич
Міста: 10[1]
Повітова влада
Староста:  ?

Історія

1434 року адміністративно-територіальний устрій Польської держави, в основі якого лежав поділ на провінції, воєводства, землі й повіти, поширився і на Руське королівство, яке дістало нову офіційну назву Руське воєводство.[2] Воно ділилося на Перемиську, Сяноцьку, Львівську і Галицьку землі. 1435 року в Галичині ввели польське і німецьке право. З 1433 до 1501 року Галицька земля поділялася на чотири повіти: Галицький, Теребовлянський, Снятинський і Коломийський. Згодом Галицька земля поділялась вже на 6 повітів: Галицький, Теребовлянський, Коропецький, Червоногородський, Коломийський і Снятинський.

Адміністративне управління у складі Речі Посполитої здійснювалося на основі Литовського статуту 1588 року та норм польського права.

Після першого поділу Речі Посполитої 5 серпня 1772 року територія Руського воєводства (без Холмської землі) відійшла до Австрії. Надбані території Галичини австрійська влада поділила за прикладом інших земель імперії.

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.