Галичник

Галичник (мак. Галичник) — гірське село в Північній Македонії, що разом з Лазарополем є одним із двох найбільших і найстаріших міяцьких сіл. У Галичнику добре збереглася традиційна архітектура, зокрема амфітеатр на сільській площі. Село славиться своїми околицями і природним заповідником. Люди з Галичника і північного заходу Македонії цінують місцевий жовтий сир кашкавал, який виробляється в регіоні, а також місцевий білий сир «бело сиренjе» у солоній ропі, який також є традиційним у цьому регіоні.

Галичник

Координати 41°35′39″ пн. ш. 20°39′11″ сх. д.

Країна  Македонія
Адмінодиниця Маврово і Ростуша
Висота центру 1611 м і 1270 м
Населення 906 осіб (1948),
948 осіб (1953),
644 осіб (1961),
17 осіб (1971),
10 осіб (1981),
1 осіб (1991),
3 осіб (2002)
Часовий пояс CET і CEST
Телефонний код 042
Поштовий індекс 1254
Автомобільний код RK (Маврово і Ростуша)
GeoNames 790780
OSM ↑2615675 ·R (Маврово і Ростуша)
Галичник
Галичник (Північна Македонія)

Розташування

Село розташоване на схилах гори Бистра за 10 км від штучного Мавровського озера і зимового курорту Лазаревські зорі.

Історія

Селище розташоване в етнографічному регіоні Міяція, названому на честь міяків (Мијаци/Mijaci), — племені, яке історично населяє цей гірський край.

Наявність багатьох пасовищ для худоби привернула волохів, пастухів, які засновували поселення на базі тваринництва та скотарства[1]. В минулому економіка Галичника спиралася на домашню худобу, особливо торгівлю вівцями, виготовлення сиру, м'яса та виробів із вовни. Багато сімей з величезними стадами худоби розбагатіли. Ці люди локально відомі як «чабани». Цей термін використовують для означення заможних пастухів.

У селі були сильні традиції печальби — сезонних робіт, коли багато чоловіків виїжджали з села на роботу у великі міста, як кваліфіковані робітники, такі як каменярі, теслі і муляри. Вони могли знаходитися далеко від Галичника протягом кількох місяців або навіть років. На сезонній роботі вони заробляли достатньо, щоб прогодувати свої сім'ї, а іноді й багатіли.

Події

Найважливіша подія в селі — це Галичницьке весілля, традиційний весільний звичай, що проводиться щорічно в липні, на день села і його святого покровителя — Апостола Петра. У XXI столітті звичай є туристичною визначною пам'яткою села, знаходиться під захистом ЮНЕСКО.[2]

Ще одна щорічна подія — Галичницька мистецька колонія.

Відомі люди
  • Александар Сарієвський (1922—2002) — знаковий македонський співак і автор пісень;
  • Георгі Пулевський (1838—1895) — македонський письменник, словникар, історик, революціонер і військовий діяч;
  • Партеній Зографський (1818—1876) — болгарський священик, філолог та фольклорист;
  • Димитрі Бужаровський (н. 1952) — македонський композитор;
  • Доксим Михайлович (1883—1912) — сербський вчитель, воєвода Сербської революційної організації;
  • Славко Брезовський (1922—2017) — македонський архітектор-модерніст. Головний архітектор університету Скоп'є.

Галерея
  • Галічнік, Скудріньє та озеро Дебар.
  • Церква Святих Петра і Павла.
  • Стара поштівка з Галічніка — 1903—1908
  • Архітектура Галічніка
  • 2009: Галічнікський весільний постер
  • Запит із печаткою від Кіпро Мітрєва із с. Сушича в районі Галічніка з проханням отримати дозвіл на купівлю овець (18 березня 1917 р.)
  • Населення за національністю у десяти муніципалітетах міського самоврядування міста Галічнік. 1917 рік

Примітки
  1. Linda Welters (1 листопада 1999). Folk Dress in Europe and Anatolia: Beliefs about Protection and Fertility. Bloomsbury Academic. с. 100–. ISBN 978-1-85973-287-8.
  2. Teskoto. www.soros.org.mk. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 19 жовтня 2008.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.