Гамільтони

Клан Гамільтон (англ. Hamilton) — шотландський рівнинний клан, один з найважливіших кланів південної Шотландії. Володів землями зокрема й у гірській частині Шотландії — Гайленді. Вождь клану Гамільтон досі є Першим герцогом Шотландії і охоронцем королівського палацу Холіруд. Одна з гілок клану Гамільтон живе в Ірландії, в Ольстері, в графстві Даун. Ця гілка клану досі володіє замком Кіллілі.

Замок Ленокслав — одна з резиденцій Гамільтонів.

Гребінь клану Гамільтон.

Герб нинішнього вождя клану — XVI герцога Гамільтон.

Тартан клану Гамільтон.

Герб вождів клану Гамільтон.

Джеймс Гамільтон — ІІ граф Арран, герцог де Шательро.

Джеймс Гамільтон — IV граф Арран, І маркіз Гамільтон.

Джеймс Гамільтон — І герцог Гамільтон.

Гасло клану: Завдяки

Вождь клану: Олександр Дуглас-Гамільтон (шотл. — Alexander Douglas-Hamilton) — XVI герцог Гамільтон, ХІІІ герцог Брандон.

Символ клану: гілка лавру

Землі клану: Арран , Ренфушир

Резиденція вождя клану: Замок Леннокслав-Хаус (шотл. — Lennoxlove House)

Історична резиденція вождя клану: Замок Гамільтон-Палас (шотл. — Hamilton Palace)

Союзні клани: Дуглас

Походження

Клан Гамільтон вважався одним з найбільш шляхетних кланів Шотландії, деякий час вони навіть претендували на шотландський трон. Нинішній вождь клану — герцог, прем'єр-міністр Шотландії, спадкоємець клану Дуглас, спадковий охоронець королівського палацу Холіруд.

Вожді клану Гамільтон походять від Волтера Фіц-Гілберта Гамблдона, що вперше згадується в грамотах дарованих монастирю Пейслі у 1294 році. Його землі, судячи по всьому, спочатку були в Ренфруширі, проте внаслідок того, що він активно підтримав Роберта Брюса — майбутнього короля Шотландії, він нагородив Волтера Фіц-Гілберта Гамблдона землями в Ланаркширі та Лотіані. Ці землі були включені у володіння Кадзоу (шотл. — Cadzow), де пізніше виникло місто Гамільтон у Південному Ланаркширі.

Згідно історичної легенди вожді клану Гамільтон походять з роду Бомон, одна з гілок якого володіла маєтком Гамільтон в Лестерширі. І що герб вождів клану Гамільтон походить від герба вождів клану Бомон. Є версія, що клан походить від роду Амфравілл (шотл. — Umfravilles) Нортумберленду, і один з аристократів Амфравілл з Нортумберленду отримав у володіння землі Гемілтон. Можливо, Симон де Монфор (норм. — Simon de Montfort) — великий граф Лестер, в жилах якого текла кров роду Бомон, успадкував володіння Гілберта де Амфравілл — ІІ графа Ангуса у 1245 році. Можливо, цей Гілберт споріднений з родом Бомон, можливо справжнім предком Гамільтонів є Волтер Фітц-Гілберт. Вперше він фігурує в історичних документах у 1294—1295 роках в грамотах Джеймса — верховного стюарта Шотландії наданих монастирю Пейслі. У 1296 році в «Рагман Роллс» він фігурує як Волтер Фітц-Гілберт Гамелдон. Але загалом, хто цей Гілберт Гамелдон не зовсім ясно.

Історія клану Гамільтон

Війна за свободу Шотландії

Скоріш за все клан Гамільтон походить від анло-саксонських або бритських переселенців до Клайдсайду — є кілька земель з назвами Гамельтун, Гамбледоун та ін. Перша згадка про клан Гамільтон належить до 1296 року, коли лицар Волтер Фіц-Гілберт з Гамелдону виступив на підтримку англійського короля Едуарда І, що спробував завоювати Шотландію. Але пізніше клан Гамільтон перейшов на сторону борців за свободу Шотландії і майбутнього короля вільної Шотландії Роберта І Брюса. За це клан потім був нагороджений замком Кадьов (Кадзоу), що став головною резиденцією клану.

Син Волтера — Девід Гамільтон брав участь у битві під Невілл-Кросс під прапором короля Шотландії Девіда II в 1346 році. Король Девід був захоплений в полон англійцями і перебувавбув там доти, поки Шотландія не заплатила величезний викуп.

XV—XVI століття

Піднесення клану Гамільтон почалося з одруження у 1474 року лорда Гамільтона на принцесі Марії, дочці шотландського короля Якова II. Їх син у 1503 році був нагороджений титулом граф (ерл) Арран і отримав значні земельні володіння на острові Арран, у тому числі і замок Бродік. До 1535 року померли всі нащадки перших королів з династії Стюарт по чоловічій лінії, і ерли Арран стали спадкоємцями шотландського престолу. У XVI столітті Гамільтони неодноразово призначалися регентами країни в період неповноліття монархів і фактично були провідним кланом країни. Були неодноразові спроби захопити трон (особливо в часи Джеймса Гамільтона — герцога Шательро, ІІ графа Арран), але ці спроби були марні. Графу Гамільтон не вдалось посадити свого сина на трон Шотландії. Аналогічно марними були спроби отримати корону Англії. У 1599 році Гамільтони отримали титул маркіз.

XVII століття

У 1643 році Джеймс — III маркіз Гамільтон отримав титул герцог Гамільтон. Потім він зійшов на ешафот і поклав голову на плаху — за підтримку короля Карла І під час англійської революції. Титул герцога Гамільтон перейшов до його дочки Енн, що вийшла заміж за Вільяма Дугласа, графа (ерла) Селкерк. Це сталося після загибелі її дядечка Вільяма, II герцога, в битві під Вустером у 1651 році. Граф Селкерк став III герцогом Гамільтоном, об'єднавши два великих клани.

XVIII століття

IV герцог Гамільтон був дуже популярним в Шотландії завдяки своєму активному спротиву об'єднання Шотландії з Англією у 1707 році. У 1712 році він був вбитий на дуелі з лордом Мохуном. У часи руху якобітів Гамільтони лишилися вірними королю Великої Британії і завдяки цьому зберезли свої провідні позиції у державній системі аж до XX століття.

Гілки роду Гамільтон

Гамільтони з Альбекорну
Гамільтони з Далзелла
Гамільтони з Іннервіку

Замки клану Гамільтон

Замок Бродік, острів Арран
Замок Кадзов, місто Гамільтон, Ланаркшир
Замок Челсі-палац, Лондон
Замок Крайгнехан, Південний Ланаркшир
Замок Голіруд-хаус, Единбург
Замок Кіннейл-хаус, Бо-несс, Західний Лотіан
Замок Лохранза, острів Арран
Замок Башта Червоного Дому (Ред-хаус Тауер), Східний Лотіан
Замок Кіллілі, графство Даун, Ірландія

Аристократичні династії клану Гамільтон

Графи Арран

Джеймс, 1-й граф Арран (1503—1529), один з правителів Шотландії на час неповноліття короля Якова V.
Джеймс, 2-й граф Арран и герцог де Шательро (1529—1575), син Джеймса, регент Шотландії в 1543—1554 роках, спадкоємець шотландської корони та один з лідерів протестантської революції 1559—1560 років.
Джеймс, 3-й граф Арран (1575—1609), син Джеймса, неодноразовий претендент на шлюб з королевою Англії Єлизаветою I та шотландською королевою Марією І Стюарт. Після смерті Джеймса титул графа Арран успадкував його племінник, ІІ маркіз Гамільтон.

Маркізи Гамільтон

Джон, 1-й маркіз Гамільтон (1599—1604), молодший брат Джеймса, 3-го графа Арран.
Джеймс, 2-й маркіз Гамільтон (1604—1625), син Джона.
Джеймс, 3-й маркіз Гамільтон (1625—1649), син Джеймса, с 1643 ооку — герцог Гамільтон.

Герцоги Гамільтон

Палац герцогів Гамільтон біля 1880 року.

Джеймс, 1-й герцог Гамільтон (1643—1649), один з шотландських лідерів під час Англійської революції та ковенантського руху, прихильник короля Карла I, страчений через місяць після страти короля.
Вільям, 2-й герцог Гамільтон (1649—1651, брат Джеймса, лідер роялістів Шотландії та керівник шотландського вторгнення до Англії в 1651 році.
Анна, герцогиня Гамільтон (1651—1698), дочка Джеймса, 1-го герцога Гамільтона.
Джеймс, 4-й герцог Гамільтон (1698—1712), син Анны, герцогині Гамільтон, та Вільяма Дугласа, графа Селкірка, лідер шотландських націоналистів, що виступали проти об'єднання з Англією, з 1711 року — герцог Брендон. Його молодший брат Джордж Гамільтон став одним из перших британських фельдмаршалів.
Джеймс, 5-й герцог Гамільтон (1712—1743), син Джеймса, 4-го герцога Гамільтона.
Джеймс, 6-й герцог Гамільтон (1743—1758), син Джеймса, 5-го герцога Гамільтона.
Джеймс, 7-й герцог Гамільтон (1758—1769), син Джеймса, 6-го герцога Гамільтона, с 1761 року — маркіз Дуглас.
Дуглас, 8-й герцог Гамільтон (1769—1799), син Джеймса, 6-го герцога Гамільтона.
Арчібальд, 9-й герцог Гамільтон (1799—1819), син Джеймса, 5-го герцога Гамільтона.
Олександр, 10-й герцог Гамільтон (1819—1852), син Арчибальда, посол Великої Британії до Росії та прихильник Наполеона Бонапарта.
Вільям, 11-й герцог Гамільтон (1852—1863), син Олександра, був одружений з двоюрідною сестрою імператора Франції Наполеона III.
Вільям, 12-й герцог Гамільтон (1863—1895), син Вільяма, 11-го герцога Гамільтона.
Альфред-Дуглас, 13-й герцог Гамільтон (1895—1940), нащадок Джеймса, 4-го герцога Гамільтона.
Дуглас, 14-й герцог Гамільтон (1940—1973), син Альфреда-Дугласа, організатор протиповітряної оборони Шотландії, учасник переговорів с Рудольфом Гессом.
Ангус, 15-й герцог Гамільтон (1973–2010), син Дугласа.
Олександр, 16-й герцог Гамільтон (с 5 червня 2010 року).

Герб шляхти швецької гілки клану Гамільтон.

Швецька гілка клану Гамільтон

У XVII столітті до Швеції переселився один із нащадків вождів клану Гамільтон і найнявся на службу до короля Швеції. Його нащадком був Хуго Юхан Гамільтон (1668—1748) — служив в армії короля Карла ХІІ, потрапив в полон до москалів під час Полтавської битви, потім став фельдмаршалом Швеції.

Російська гілка клану Гамільтон

У Московському царстві, а потім і в Російській імперії в Тульській, Самарській, Московській губерніях володіли землями нетитуловані бояри Хомутови — було відомо три гілки роду Хомутових). Вони згадуються в VI частині родовідної книги. Бояри Хомутови походять від Томаса Гамільтона, що поселився в Московському царстві в 1542 році разом з малолітнім сином Патріком (Пітером) і найнявся до московського царя «на службу по Нову-Городу». Шотландське прізвище Гамільтон було перетворене в «Хомутов». Їх герб внесений в VII частину Загального гербовника шляхетних родів Російської імперії.

Одна жінка з нащадків Томаса Гамільтона, що зберегла своє справжнє прізвище — Євдокія Григорівна Гамільтон стала дружиною боярина Артамона Матвєєва, інша — Євдокія Петрівна Гамільтон — пішла в розкол, третя — Марія Данилівна Гамільтон, зійшла на плаху і втратила голову за наказом Петра І. Відомості про російську гілку клану Гамільтон були власноручно написані Євдокією Гамільтон для свого сина.

Джерела

Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 160—161.
Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Hamilton (family)». Encyclopædia Britannica 12 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 878
Donaldson, Gordon. A Dictionary of Scottish History. (1977 ed.). John Donald. p. 93. ISBN 0-85976-018-9.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.