Ганс Зедельмаєр

Народився 18 січня 1896 року в австрійському містечку Горнштайн в родині агронома. В часи Першої світової війни служив артилеристом у складі австро-угорського експедиційного корпусу, брав участь у бойових діях у Сирії. В 1918—1920 роках вивчав архітектуру у Віденському технічному університеті. Продовжив вивчати мистецтво у Віденському університеті під керівництвом Макса Дворжака до смерті останнього в 1921 році. За настановою Юліуса фон Шлоссера, писав дисертацію про Австрійську барокову архітектуру, яка була опублікована у 1925 році. Обіймав посаду викладача у Віденському університеті з 1936 до 1945 рр.

Був членом НСДАП з 1930—1932 та з 1938—1945 роках. Проте, його праці не мають надмірного використання нациської риторики, що характерно для робіт професорів, які продовжували викладацьку працю в часи Рейху. Саме трактування терміну Зедельмаєра про вироджене чи дегенеративне мистецтво в творі «Втрата середини»(Verlust der Mitte) використовувався нацистами.

Після закінчення другої світової війни Зедельмаєра як члена нациської партії відсторонили від викладання, проте він ніколи не зазнавав переслідувань. Зедельмаєр переїздить в Баварію, де працює в редакції католицького журналу «Слово та Істина» (Wort und Wahrheit) з 1946 до 1954 років. Його ім'я в ті роки ще сильно асоціюється з нацизмом, тож він друкується під псевдонімом Ганс Шварц (Hans Schwarz). Також його статті з'являються на сторінках католицького тижневика «Борозна» (Die Furche)під псевдонімом Ернст Герман(Ernst Hermann).

Продовжуючи ще в 1930-х роках вивченням готичної архітектури Зедельмаєр зберігає погляди культурного песимізму на мистецтво. Його перша повоєнна книга з історії мистецтва на генезі готичного собору «Виникнення собору» (Die Entstehung der Kathedrale) у 1950 році яскравий тому приклад.

Побожний католик та антимодерніст Зедельмаєр продовжує писати та викладати. В 1951 році — професор Мюнхенського університету. В 1964 повертається в Австрію до Зальцбурга, де з 1965 року і до останніх років життя жив викладаючи історію мистецтв в університеті. Зедельмаєр був переконаним прихильником збереження старого міста в Зальцбурзі. Підкресював, важливість вивчення мистецтва і архітектури в їх історичному і соціальному контексті.

Праці останніх років присвячені сучасному мистецтву. На честь Зедельмаєра названа одна з вулиць Мюнхена.

Важливим напрямком його творчості стало написання «критичної трилогії» — цикл нарисів та ессеїв з історії європейського мистецтва XVIII—XX століття:

1. «Втрата середини» (Verlust der Mitte), 1948;
2. «Революція сучасного мистецтва», 1955;
3. «Смерть світла», 1964;

1. Die Architektur Borrominis. Berlin, 1930.
2. Verlust der Mitte. Salzburg, 1948.
3. Die Entstehung der Kathedrale. Zürich, 1950.
4. Die Revolution der modernen Kunst. Hamburg, 1955.
5. Johan Bernhard Fischer von Erlach. Wien, 1956.
6. Kunst und Warheit. Zur Theorie und Methode der Kunstgeschichte. Hamburg, 1958.
7. Der Tod des Lichtes. Übergängene Perspektiven zur modernen Kunst. Salzburg, 1964.
8. Epochen und Werke. Gesammelte Schriften zur Kunstgeschichte. Wien — München, 1959—1983. Bd. 1 — 3.
9. Зедльмайр Г. Искусство и истина. Теория и метод истории искусства / Пер. Ю. Н. Попова. СПб., 2000.
10. Зедльмайр Х. Утрата середины / Пер С. С. Ванеяна. М., 2008.

1. DICTIONARY OF ART HISTORIANS https://web.archive.org/web/20131026012618/http://www.dictionaryofarthistorians.org/sedlmayrh.htm
2. The Faustian Bargain: The Art World in Nazi Germany. New York: Oxford University Press, 2000, pp. 169, 204
3. Avantgarde in Wien: die Geschichte der Galerie nächst St. Stephan, Wien 1954—1982. Vienna: Löcker, 1982, pp. 399—403