Ганс Пфіцнер

Ганс Пфіцнер (нім. Hans Pfitzner; 5 травня 1869, Москва — 21 травня або 22 травня 1949, Зальцбург) — німецький композитор, диригент і публіцист.

Ганс Пфіцнер
нім. Hans Pfitzner
Основна інформація
Дата народження 5 травня 1869(1869-05-05)[1][2][…]
Місце народження Москва, Російська імперія[3][4][4]
Дата смерті 22 травня 1949(1949-05-22)[1][4] (80 років) або 21 травня 1949(1949-05-21)[3] (80 років)
Місце смерті Зальцбург, Окупація Австрії союзниками[3][4]
Поховання
Віденський центральний цвинтар : 
Громадянство Німеччина
Професії композитор, диригент, викладач університету, письменник, піаніст
Освіта Гохська консерваторіяd
Вчителі Іван Кнорр
Відомі учні Ture Rangströmd
Жанри опера і класична музика
Нагороди

Почесний перстень Відняd

премія Гете (1934)

медаль Гете міста Франкфурт-на-Майніd (1940)

Автограф
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Син скрипаля оркестру Большого театру (Москва). У 1872 сім'я переїхала до Франкфурту. Першу пісню написав в 1884 році. Навчався у І. Кнорра та Г. Рімана. З 1892 року викладав музику, з 1908 року — директор Консерваторії в Страсбурзі, в 1910—26 роках — директор Муніципальної опери в Страсбурзі. У 1920—29 роках викладав композицію в Берлінській академії мистецтв, в 1929—34 роках — в Академії музики в Мюнхені. У 1934 нагороджений медаллю Гете. У 1944 переїхав до Відня, де помер. Серед учнів Пфіцнера — видатні диригенти і композитори, в тому числі О. Клемперер, К. Орф, Ш. Мюнш.

У своїх музичних творах Пфіцнер розвивав естетику пізнього романтизму. Популярність йому принесла опера «Палестрина» (1917, Мюнхен; на власне лібрето), написана в традиціях Р. Вагнера. Серед відомих творів Пфіцнера в інших жанрах кантата «Про німецьку душу» (1921, на вірші Й. Айхендорфа), фортеп'янний концерт Es-dur (1922), скрипковий концерт h-moll (1923), струнний квартет cis-moll (1925).

У публіцистиці виявляв себе як консерватор і націоналіст. У книзі «Нова естетика музичної імпотенції» (1920) виступав проти нівелювання національної своєрідності як тенденції, властивій авангардній музиці, проти «узагальненої мелодії, яка належить всім і нікому»[5]. Слово «інтернаціоналізм» для Пфіцнера було лайливим («американсько-інтернаціональна вульгарщина»)[6]. Причиною розквіту «музичної імпотенції», антинаціонального, «комуністичного» руху в мистецтві в цілому, на думку Пфіцнера, був «міжнародно-єврейський дух» (judisch-internationaler Geist)[7]. «Антинімецьке» для Пфіцнера було синонімом «атональності, інтернаціоналізму, американізму, німецького пацифізму. Воно загрожує нашому існуванню, з усіх боків штурмує нашу культуру, а з нею і європейську [культуру в цілому]»[8].

Серед записів як диригент виділяються симфонії Людвіга ван Бетовена.

Поштова марка, випущена до 125-річчя Ганса Пфіцнера

Музичні твори
  • Опера «Бідний Генріх» (1895, Майнц)
  • Опера «Роза з саду любові» (1901, Ельберфельд)
  • Опера «Палестрина» (1917, Мюнхен), авторське позначення — «музична легенда»
  • Концерт для фортеп'яно з оркестром мі бемоль мажор, тв. 31 (закінчений в 1922 році).
  • Кантата «Про німецької душі», тв. 28 (1921)
  • Хорова фантазія «Темне царство», тв. 38 (1929)

Літературні твори

Книги
  • Vom musikalischen Drama. München / Leipzig, 1915.
  • Futuristengefahr. München / Leipzig, 1917.
  • Die neue Ästhetik der musikalischen Impotenz. München, 1920.
  • Werk und Wiedergabe. Augsburg, 1929
  • Über musikalische Inspiration. Berlin 1940.

Статті
  • Gesammelte Schriften. 3 Bde. Augsburg, 1926—1929.
  • Gesammelte Schriften. Bd.4, hrsg. von Bernhard Adamy. Tutzing, 1987.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118593625 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. …Gemeinsamket der Melodie — sie gehört niemandem und jedwedem an. // Die neue Ästhehik der musikalischen Impotenz, S.130.
  6. …amerikanisch-internationale Pöbelhaftigkeit // ib., S.130.
  7. ib., S.109, 123—124 et passim.
  8. Das Antideutsche, in welcher Form es auch auftritt, als Atonalität, Internationalität, Amerikanismus, deutscher Pazifismus, berennt unsere Existenz, unsere Kultur von allen Seiten und mit ihr die europäische. In: Pfitzner H. Gesammelte Schriften. Bd.2. Augsburg, 1926, S.119.

Література
  • Adamy B. Hans Pfitzner. Literatur, Philosophie und Zeitgeschehen in seinem Weltbild und Werk. Tutzing: Schneider, 1980. ISBN 978-3-7952-0288-0
  • Williamson H. The music of Hans Pfitzner. Oxford: Clarendon Press, 1992. ISBN 0-19-816160-3.
  • Toller O. Pfitzner's Palestrina. 1997

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.