Ганул Валентин Леонідович

Народився у Полтаві.

Закінчив лікувальний факультет Харківського медичного інституту.

Працював лікарем-ординатором Київського обласного онкологічного диспансера. Потім був лікарем — науковим співробітником Київського науково-дослідного інституту фтизіатрії та пульмонології.

З 1959 року асистент, а з 1964 по 1971 рр.— доцент кафедри онкології Київського інституту вдосконалення лікарів. Саме у ці роки відбулося остаточне становлення Валентина Леонідовича як досвідченого клініциста-онколога, блискучого хірурга, вдумливого науковця і ерудованого педагога. Він проявив себе як сміливий і талановитий новатор, широко експериментуючи у галузі оперативної техніки, невпинно розвиваючи і вдосконалюючи її. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Діагностика і лікування раку легень».

У 1974 р. Валентин Леонідович, залишаючись завідувачем відділення торакальної онкології, стаєв ще й заступником директора інституту з наукової роботи, а в 1979 р. — заступником директора з клініки. У 1987—1991 рр. він був директором інституту, а в 1991—1999 рр. — завідувачем клініко-хірургічного відділу.

Помер 29 березня 2015 у Києві.

Захищена В. Л. Ганулом у 1983 р. докторська дисертація на тему «Хірургічне і комбіноване лікування хворих на рак шлунка і кардіоезофагеальний рак» стала вагомим науковим внеском у цю галузь онкології.

За тридцять років, відданих торакальній онкології, В. Л. Ганул розробив та істотно вдосконалив чимало видів операцій на уражених раком органах. Його оригінальна методика формування стравохідно-шлункового анастомозу дістала широке визнання в різних країнах СНД. Вагомі наукові і практичні результати одержано також у галузі комбінованого і комплексного лікування онкологічних хворих. Під керівництвом В. Л. Ганула розроблено методики передопераційної радіотерапії — як самостійної, так і в поєднанні з радіомодифікаторами, ад'ювантної та неоад'ювантної хіміотерапії, імунотерапії та чимало інших.

Науково-дослідне відділення торакальної онкології, очолюване Валентином Леонідовичем, фактично стало одним з найбільших у світі центрів з хірургічного лікування хворих на рак стравоходу, а в галузі оперування раку легень — провідним в Україні. Тут нагромаджено унікальний навіть у світовому масштабі досвід лікування хворих із злоякісною тімомою. Науковець створив велику школу торакальних хірургів-онкологів. Під його керівництвом виконано 12 кандидатських, був консультантом 5 докторських дисертацій.

Він автор понад 200 праць, серед яких «Справочник по онкологии» (2001), «Рак пищевода: руководство для онкологов и хирургов» (2002), «Комбинированное и комплексное лечение больных раком легкого и грудной части пищевода» (2000), «Пути повышения эффективности лечения больных раком грудного отдела пищевода» (2001), «Алгоритми сучасної онкології» (2006), і 11 авторських свідоцтв.

Був до самої смерті завідувачем науково-дослідного відділення пухлин грудної порожнини у Державній установі «Національний інститут раку».

Багато енергії віддавав Валентин Леонідович громадській роботі як голова Президії Українського науково-медичного товариства онкологів.

Його удостоєно почесного звання «Відмінник охорони здоров'я», нагороджено орденом «Дружби народів».

• Вісник НАН України, 2001, № 1
• https://web.archive.org/web/20180205213324/http://www.oncology.kiev.ua/pdf/17_1/1251.pdf

• Пам’яті видатного вченого, хірурга-онколога Ганула Валентина Леонідовича.— Клінічна онкологія, №1(17) 2015.
• Національний інститут раку
• Національна академія медичних наук України