Гарбузин (Черкаська область)
Гарбузи́н — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Корсунь-Шевченківській міській громаді. Населення становить 1662 осіб. Відстань до центру громади становить близько 5 км і проходить автошляхом Т 2403.
село Гарбузин | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Черкаський район |
Громада | Корсунь-Шевченківська міська громада |
Рада | Корсунь-Шевченківська міська рада |
Облікова картка | Гарбузин |
Основні дані | |
Засноване | середина ХVІІ століття[1] |
Населення | 1662 |
Поштовий індекс | 19409 |
Телефонний код | +380 4735 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°26′45″ пн. ш. 31°20′16″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
96 м |
Водойми | р. Рось |
Відстань до обласного центру |
64,6 км |
Відстань до районного центру |
5,4 км |
Найближча залізнична станція | Корсунь |
Відстань до залізничної станції |
3,2 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 19400, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42 |
Карта | |
Гарбузин | |
Гарбузин | |
Мапа | |
У Гарбузині розміщений Гарбузинський НВК, садок. У Гарбузинському НВК навчається приблизно 200 осіб. Біля садка є пам'ятник загиблим військовим.
Існує також багато суперечок про кордон між м. Корсунь-Шевченківський та с. Гарбузин. Насправді, кордон між с. Гарбузин та м. Корсунь-Шевченківський проходить по вулиці 9 Травня, яка належить до району вокзалу, який відноситься до м. Корсунь-Шевченківський.
Історія
До II пол. XVIII ст. мало назву «Гарбузинський хутір». За археологічними даними поблизу села відомо 8 курганів, поселення трипільської, скіфської, черняхівської, зарубинецької культур, слов'янське та давньоруське. У 1709 році належало Корсунському Свято-Онуфріївському монастирю. У ХІХ ст. в селі була церква, Свято-Онуфріївський монастир, церковно-парафіяльна школа, державна винна крамниця, 2 вітряні млини, 2 кузні та пожежна частина. Село було звільнене від фашистів 13 лютого 1944 року. У братській могилі поховано 81 радянського воїна.
Відомі люди
- Шевченко Павло Васильович — професор, доктор технічних наук (1966), учений у галузі залізничного транспорту.
- Чуприна Олексій Сергійович — бандурист.
- Жур Петро Володимирович — український і російський письменник, літературознавець, перекладач, журналіст, лауреат Шевченківської премії (1980).