Гаррогейт

Вперше назва міста загадується в 1330 році. Достовірне походження назви не відоме, але по деяким з них назва міста походить від староскандинавського, що означає «купа каміння» чи згідно іншій версії «шлях до Гарлоу». У вигляді «Harlowgate» назва відома з 1518 року. Ця назва була знайдена в судових документах Едуарда II.

У середньовічні часи Гаррогейтом називалась місцина на межі поселень Bilton та Pannal. Через деякий час Bilton переріс в High Harrogate, а Pannal в Low Harrogate. Обидві общини були розміщенні в Королівському лісу Нерсборо. У 1372 році король Едуард II подарував ліс своєму сину Джону, таким чином герцогство Ланкастер стало головним землевласником Харрогейту.

Вдалий розвиток міста почався після відкриття його родовищ, вода з яких містить залізо, сірку та сіль. Перше мінеральне родовище було відкрито в 1571 році Уїльямом Слінгсбі, котрий помітив що вода з місцевих родовищ володіє схожими властивостями, що й в бельгійському місті Спа. Про лікувальні властивості води написав своїй книзі «Spadacrene Anglica», яка вийшла в друці в 1626 році.

У XVII і XVIII сторіччях були відкриті ще декілька родовищ, як і в Верхньому так і в Нижньому Гаррогейті. Упродовж XVII сторіччя були побудовані та відкриті ряд трактирів для відвідувачів джерел.

У XIX сторіччі місцина між Нижнім та Верхнім Гаррогейтом, які досі залишалися окремими общинами в милі один від одного, була розроблена простір між ними, там на височині з видом на нижній Гарогіт буде знаходитися центральна площа міста. А район на північ від швидко зростаючого міста було передано герцогству Ланкастер, та був відведений для житлового будівництва. Для того щоб забезпечити комфортні умови для туристів в 1788 році було побудовано театр, Bath Hospital (пізніше Royal Bath Hospital) побудували в 1826 році, а The Royal Pump Room в 1842.

У 1870 році інженер-винахідник Самсон Фокс вдосконалив технологію створення водяного газу в підвалі лабораторії Grove House. Його дім став першим в Йоркширі що мав повністю газове освітлення й опалення. Згодом побудовано завод, котрій забезпечував все місто газом. Після того як Parlament street стала першою вулицею повністю освітлену газом, у газетах про це написали: «Самсон Фокс схопив сонячне світло для Харогіта».

Наприкінці XIX — початку XX сторіччя, місто користувалося популярністю серед вищих прошарків суспільства та дворянства з континентальної Європи. Кількість туристів різко зменшилось після першої світової війни. Під час другої світової війни були розміщені урядові установи, що були евакуйовані з Лондона. Згодом була побудована нова дорога, що дало змогу зробити його більш вигідним для комерції, проведення конференцій та виставок.

У 1983 році в Гаррогейті доктор Джордж Олівер вперше спостерігав за впливом адреналіну на організм.

У 2007 році двоє шукачів скарбів знайшли скарб. Археологи датували скарб Х століттям, він належав вікінгам. Скарб складався з 700 монет та багатьох предметів з віддалених кутків, наприклад Афганістан. Скарб був визнаним Британським музеєм як найважливіша знахідка за останні 150 років.

Залізнична станція та автовокзал в центрі міста забезпечують транспортне сполучення. Міжнародний аеропорт Лідс Бредфорд знаходиться в 10 милях(16км) на північний захід від міста. Через місто простягаються шлях А61, що сполучає Гаррогейт з Лідсом та Ріпоном, і А59, що сполучає Йорк з Скиптоном.

На північний захід від міста розташовані скелі Брімхем Мур.