Гаусманніт

Гаусманніт (рос. гаусманнит; англ. hausmannite; нім. Hausmannit m) — поширений мінерал марганцю, мінеральний клас оксидів і гідрооксидів.

Гаусманніт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Mn²⁺Mn³⁺₂O₄
Nickel-Strunz 10 4.BB.10
Ідентифікація
Сингонія Тетрагональна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь Йоганн Фрідріх Людвіг Гаусманнd[2]
 Гаусманніт у Вікісховищі
Гаусманніт

Історія та етимологія

Вперше мінерал був описаний у 1813 році німецьким мінералогом Фрідріхом Гаусманом (1782–1859), який назвав його Blättricher Schwarz-Braunstein у своїй «Handbuch der Mineralogie» і заявив, що він був знайдений поблизу Ільменау в Тюрінгії.

Більш ранню згадку від 1789 р. можна знайти в мінеральній системі Авраама Готтлоба Вернера (1749-1817).

Назва Hausmannit, яка діє й сьогодні, походить від Вільгельма Ріттера фон Гайдінгера, який назвав мінерал гаусманітом у 1828 році на честь людини, яка його вперше описала.

Загальний опис

Хімічна формула: Mn2+(Mn3+)2O4.

Клас оксидів.

Сингонія тетрагональна. Структура координаційна. Кристали псевдооктаедричні.

Зустрічається у вигляді зернистих або щільних агрегатів. Широко розповсюджені двійники. Колір бурувато-чорний. Блиск напівметалічний. Риса коричнева або червона. Твердість 5,0-6,0; крихкий. Густина 4,7-4,9. Прозорий у тонких уламках.

Утворюється при гідротермальному метаморфізмі осадових родовищ марганцю в умовах нестачі кисню.

Асоціація: родохрозит, піролюзит, якобсит, брауніт, андрадит, барит.

Зустрічається на Середньому Уралі (Росія), в Гарці (ФРН), Швеції, Англії, США (зокрема, Каліфорнія, Арканзас, Мічиган), Канаді (Нова Шотландія), Бразилії (Мінас-Жерайс), Південна Австралія, Південна Африка (Капська провінція), Намібії.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гаусманніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гаусманніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 712–715.
  • Jarosch, D. (1987) Crystal structure refinement and reflectance measurements of hausmannite, Mn3O4. Mineral. Petrol., 37, 15–23.
  • Criddle, A.J. and C.J. Stanley, Eds. (1993) Quantitative data file for ore minerals, 3rd ed. Chapman & Hall, London, 222.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.