Гвікке

При організації англійської церкви, здійснюваної архієпископом Теодором, територія Гвікке була виділена в окрему єпархію з єпископською катедрою у Вустері. Єпископи єпархії носили титул Episcopus Hwicciorum. У Гвікке було поширене християнство ірландського, а не римо-католицького спрямування.

Вважається, що королівства Гвікке у VII столітті займало якраз займало територію Вустерської єпархії, яка відповідає теперішнім графствам Глостершир, Вустершир, західній частині Ворикширу, незначні частини Герефордширу, Шропширу, Стаффордширу, Вілтширу та околиці міста Бат.

Етимологія назви Hwicca є невизначеною. За однією з версій «Гвікке» означало «ковчег, скриню, шафку». За іншою версією назва походить від чоловічого імені Гвікке, але жодного такого імена не було зареєстровано. Є також думка, що назва може означає «священний корабель», і пов'язують це з роллю Вале з Глостеру, де практикувався місцевий романо-британський культ богині, що тримає в руках казанок, ймовірно пов'язаний з легендами Південно-Західної Англії про Святий Грааль[1].

Населення Гвікке вважалося відмінним від західних саксів, серединних англів та мерсійців. Топоніми, підкріплені археологічними свідченнями, дають розуміння того, що це була суміш англських та саксонських родів. У стародавніх грамотах йдеться про те, щодо на території Гвікке, згадують племена Пенкерсайт[2], стоппінґас[3], гусмерей[4] та веорґоран[5].

Після того як Гвікке увійшло до королівства Мерсії, чисельність населення Гвікке, за «Tribal Hidage», становила 7000 обкладених даниною сімей, яка ставить їх в один ряд зі східними та південними саксами.

За часів Римської імперії територія Гвікке входила до складу «civitas Dobunni». Після відходу римлян тут утворилися три кельтських королівства: Кайра-Бадан, Кайра-Глоу та Кайра-Кері. У 577 році вони були розбиті в битві біля Деоргему західними саксами на чолі з королем Вессексу Кеавліном. Долина нижнього Северна увійшла до англосакських володінь. Кельтське населення було частково знищено та асимільоване саксами.

У 584 році сакси спробували просунутися далі на північ, але зазнали поразки від кельтів. У 628 році відбулась битва біля Сайренсестера між Пендою та західними саксами на чолі з їх королями Кінегільсом та Квігельмом. Результат битви невідомий, але, швидше за все, мерсійці перемогли. У Англосаксонському часописі згадується, що після битви Пенда «дійшов згоди» із західними саксами[6]. Ця угода, як дехто вважає, ознаменувала перемогу Пенди, закріпивши за ним Сайренсестер та землі уздовж пониззя річки Северн.[7] Ця територія, що знаходилась на Південний Захід від Мерсії, очевидно була відвойована західними саксами у британських племен ще в 577 році,[8] і в підсумку стала частиною васального королівства Гвікке. Беручи до уваги вплив Пенди в регіоні, а також його військові успіхи, дехто стверджує, що королівство Гвікке власне і було засноване Пендою; щоправда будь-які докази цього відсутні.[9]

Чітка хронологія та генеалогія правителів Гвікке відсутня. Збереглися лише непрямі згадки про них в хроніках та кількох хартіях, що не дозволяє скласти цілісної картини. Першими королями Гвікке ймовірно були Етельвель та Еангер, згадані Беде, без будь-якого титулу, як правителів Гвікке.

Починаючи з 778 року правителі Гвікке згадуються як елдормени. Очевидно, що у цей час Гвікке припинило існування як васальне королівство та перейшло під пряме управління мерсійських королів. У 883 році поряд з іншими мерсійськими землями Гвікке увійшло до складу Вессексу. До нормандського завоювання Англії Гвікке мав статус графства, але не мав такого впливу як Вессекс, Мерсія чи Нортумбрія.

• Hooke, Della (1985). The Anglo-Saxon Landscape: The Kingdom of the Hwicce.(англ.)
• Sims-Williams, Patrick (2004). Hwicce, kings of the (act. c.670–c.780). Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press.(англ.)
• Sims-Williams, Patrick (1990). Religion and Literature in Western England, 600-800. Cambridge Studies in Anglo-Saxon England 3. Cambridge.(англ.)

• Anglo-Saxon Kingdoms Angles of Central England. Hwicce(англ.)