Гельсінгланд (ландскап)

Гельсінгланд (швед. Hälsingland) — історична провінція у центральній частині Швеції, розташована в Норрланді. Титул герцогині Гельсінгланд належить шведській принцесі Мадлен. Населення Гельсінгланду — 129 221 осіб (статистика за 2011 р.)[1]. Щільність заселення території людьми  -— усього 9,06 чоловік/км². ЦЄЧ — UTC+1 (Літній час — UTC+2).

Гельсінгланд (ландскап)
Landskap Hälsingland
Герб Гельсінгланду
 
Країна Швеція
Регіон:Норрланд
Лени:Євлеборґ, Ємтланд,
Вестерноррланд
Площа14 264 км²

Географія

Ця південна провінція межує з Єстрікландом, а із заходу — з Даларною та Гер'єдаленом, з півночі — з Медельпадом. Її площа становить 14 264 км ².

Велика частина Гельсінгланду є горбистою, із середньою висотою місцевини у 100 м над рівнем моря. Найвища точка у Гельсінгланді — 671 м над рівнем моря (Гарпкьолен). Височини поступово знижуються на південний схід, однак і на схід від Юснанської долини є райони з сильно пересіченою місцевістю. На північному сході провінції знаходяться Делленські озера, виникнення яких пов'язують із падінням метеориту.

Поділ

Традиційні провінції Швеції не виконують жодних адміністративних чи політичних цілей, але є історичними та культурними утвореннями. Ландскап (провінція) Гельсінгланд становить північну частину шведських земель (адміністративний округ Євлеборгу). Невеликі частини провінції знаходяться в окрузі Ємтланду і в окрузі Вестернорланду. Наступні комуни мають відношеня до Гельсінгланду:

Історія
  • До XIV століття Гельсінгланд був загальною назвою для північних прибережних районів Швеції. Оскільки дана територія була заселена шведами. Після XVI століття — відбувається адміністративний поділ Гельсінгланду.
  • Від 1772 р. Гельсінгланд із різних шведських провінцій утворює номінальний титул шведських принців і принцес.
  • Ця традиційна провінція (ландскап) не служить жодній адміністративній чи політичній меті, але є історичною і культурною частиною Швеції. Гельсінгланд являє собою частину адміністративної округи, що вміщує в собі: на півночі — лен Євлеборґ, і малу частину провінції лену Ємтланд та лену Вестерноррланд.

Походження назви
  • Назва ланскапу Гельсінгланд уперше згадує Адам Бременський в кінці X ст., як швед. Halsingland. Гельсінгланд був інтерпретований як поєднання слів «шия» і «жителі уздовж стежки»[2]. Однак, це не має нічого спільного з частиною тіла. Але як вузька частина води, тобто вузький потік або вузька ділянка землі. Найбільш поширена думка, що це «шия» (гирло) у Ботнічній затоці і люди, які мешкали на берегах, з обох сторін затоки.
  • Сноррі Стурлусон розповідає у XII ст. про Гельсінгланд також у давньоскандинавських сагах «Коло Земне», про країну, яка простягалася до берегів із назвою 'Гельсінгланд швед. Helsingjaland[3].
  • Гельсінгланд є унікальний в Швеції, оскільки назву використовували і як лайку, евфемізм стосовно пекла раніше 1690-х років[4].

Пам'ятки

Починаючи з Середніх віків для цієї області характерні строкаті прикраси дерев'яних жител селян. Сім найбільш примітних селянських маєтків XIX століття, відібраних ЮНЕСКО для включення до реєстру Всесвітньої спадщини, виділяються своєрідним внутрішнім й зовнішнім декором у стилі сільського бароко з численними фольклорними додаваннями. Усього в цьому ландскапі — 150 000 старовинних пам'яток.

Економіка

Гельсінгланд відомий чудовою фермою, сільським господарством.

Спорт

Гельсінгланд відомий хокеєм з м'ячем та футболом.

Геральдика

Герб був наданий в 1560 році в епоху короля Густава Вази. На той час Гельсінгланд був відомий своїм великомасштабним розведенням козлів, тому зображався стоячий козел, звернений праворуч. Це в поєднанні з гербом Гестрікланду утворило герб для округи Євлеборг.

Символи ландскапу

Галерея
  • Старовинний дім e Гудіксваллі (Гельсінгланд)
  • Узбережжя Гельсінгланду
    (на остріві Реннскер)
  • Вид на Північний Деллен (Гельсінгланд)
  • Зима у Гельсінгланді
  • Зима у Гельсінгланді
  • Зима у Гельсінгланді

Див. також

Примітки
  1. Folkmängd i landskapen den 31 december 2011". Statistiska centralbyrån. Läst 21 november 2012. Архівовано 23 лютого 2012 у Wayback Machine. (швед.)
  2. Tunberg, Sven (1937). «Helsingia Major: Det stora Hälsingland» i Curman, Sigurd: Fornvännen årgång 1937, Stockholm: Generalstabens Litografiska Anstalts Förlag, sid. 337–342. (швед.)
  3. Hallberg, Göran (1999). «En hälsing bodde vid halsen». Populär Historia. Läst 22 augusti 2008. (швед.)
  4. Hellquist, Elof (1922). Svensk etymologisk ordbok (utgåva första upplagan). Lund: Gleerups förlag. sid. 257 (швед.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.