Генеральний магістр ордена проповідників

Генеральний магістр Ордена проповідників — офіційний титул глави Ордена проповідників, широко відомих як домініканці. Упродовж історії ордена його очолювали 87 осіб, першим був засновник ордена Святий Домінік, нині пост генерального магістра домініканців займає Брюно Кадоре.

У різні періоди часу глава домініканців мав титул «Магістр», «Генеральний магістр», «Магістр ордена» або «Генерал»[1]

Всі керівники, які очолювали домініканців, обирались на генеральних капітулах. Глава ордена обирається на певний термін, після завершення якого на генеральному капітулі обирається його наступник. Нині генеральний магістр обирається терміном на 9 років.

Найменший термін перебування на посту належить десятому магістру, Альберто Чіаварі (3 місяці), найбільший — у шістдесятого, Антонена Клоше (34 роки). Сорок сім магістрів померли під час перебування на посту, десять магістрів достроково виходили у відставку з різних причин, причому троє з них були усунуті від керівництва домініканцями Святим Престолом; решта залишали пост глави ордена після завершення терміну повноважень. Тільки одна особа, Марчіаль Аурібеллі (29-й генеральний магістр), обирався двічі[1].

До святих причислені двоє з домініканських генеральних магістрів — сам Святий Домінік і Святий Раймунд де Пеньяфорт (третій за рахунком глава ордена). Беатифіковано шістьох — Йордан Саксонський (2), Джованні да Верчеллі (6), Ніколо Боккасіні, у подальшому папа Бенедикт XI (9), Раймондо делле Віньє (23), Іасент-Марі Корм'єр (76) та Буенавентура Гарсіа де Паредес (78). Сім осіб ставали кардиналами. 38 разів магістрами ставали італійці, 25 — французи, 15 — іспанці, двічі німці та ірландці, по одному разу австрійці, голландці, англійці, мексиканці й аргентинці[1].